За даними граф 5 та 10 роблять висновок про розподіл повітря горизонтами, пластами, крилами, виїмковими дільницями, очисними виробками, тупиковими виробками та камерами, що провітрюються відокремленим струменем, а за даними граф 6, 11–16 – про склад повітря, його температуру та вологість. За даними граф 5 та 10 роблять висновок щодо стійкості провітрювання.
Для очисних і тупикових виробок, а також для виїмкових дільниць графи 11, 12, 13 заповнюються у вигляді дробу: в чисельнику – вміст газу у вхідному струмені повітря; а у знаменнику – вміст газу у вихідному струмені повітря.
Графи 6 та 16 заповнюються у вигляді дробу: в чисельнику – температура, а в знаменнику – відносна вологість.
Графа 15 заповнюється у вигляді дробу; в чисельнику – вміст сірководню, а в знаменнику – сірчистого ангідриду.
У графі 17 головний інженер шахти або начальник дільниці ВТБ планує заходи щодо покращення провітрювання шахти. У тій самій графі розписуються виконавці запланованих заходів.
У графі 11 для зарядних камер уміст метану записується в чисельнику дробу, а вміст водню – в знаменнику.
Дані форми 2 використовують при оцінці стану негерметичності вентиляційних споруд та пристроїв, визначення відносної витрати повітря, яке надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, а також для визначення багатогазовості та категорії шахти.
6
Продовження додатка 12
Оцінка стану герметичності вентиляційних споруд та пристроїв здійснюється один раз на рік наприкінці останнього місяця. Для цього за даними граф 5 і 10 визначають фактичні втрати повітря та порівнюють їх з нормами, наведеними в Керівництві з проектування вентиляції вугільних шахт, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці 20.12.93 №131 (ДНАОП 1.1.30-6.09.93).
Внутрішні абсолютні втрати повітря для шахти в цілому, горизонту, пласта та крила визначають за формулою:
=–– –––,
а відносні втрати – за формулою:
= l00 / ,
де– витрата повітря, яке надходить на об’єкт, для якого визначаються втрати повітря, м 3 /хв.
Зовнішні абсолютні втрати (підсоси)повітря як для шахти вцілому, так і для кожної вентиляційної установки визначають за формулою:
= –,
а відносні втрати – за формулою:
=100 /,
де– подача вентилятора (вентиляторів), м 3 /хв;
– витрата повітря, яка надходить до шахти, м 3 /хв.
Відносну витрату повітря, яке надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, визначають один раз на рік наприкінці останнього місяця за формулою:
=,
де– відносна витрата повітря, яка надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, м3/(хв • т);
АШ – середньодобовий видобуток шахти, т.
Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.
7
Продовження додатка 12
Форма З
Розділ III. Характеристика провітрювання тупикових виробок(графи 1–8 – перша сторінка розгортки журналу)
| Наймену-вання виробки | Дата планових перевірок складу та вимірів витрати повітря | Площа попереч-ного перерізу виробки, м 3 | Довжина тупикової частини виробки, м | Кількість одночасно витраченого ВР, кг (у чисельнику – за вугіллям, у знаменнику – зо породою) | Витрата повітря, м 3 /хв | ||
| Дата перевірок складу повітря після підривних робіт | вхідного до привибійно-го простору виробки | вихідного із вибою тупикової виробки | вхідного до місця встановлення вентилятора місцевого провітрювання | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Продовження форми З
(графи 9–18 – друга сторінка розгортки журналу)
| Подача вентилятора місцевого провітрю-вання, м 3 /хв | Уміст, % | Концентрація СО та оксидів азоту, перерахована на умовний оксид вуглецю, % | Час про-вітрювання, після якого люди допус-каються до вибоїв виробок після підрив-них робіт, хв | Зауваження головного інженера шахти та підпис начальника дільниці | |||||
| СН 4 | СО | О 2 | СО | NО 2 | Оксиди азоту в перерахун-ку на NО 2 | ||||
| 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |
8
Продовження додатка 12
Пояснення до ведення розділу ІІІ (форма 3)
У розділі III (форма 3) реєструються результати перевірок складу та вимірів витрати повітря в тупикових виробках, а також дані про час провітрювання виробок після підривних робіт. Перевірка складу та виміри витрати повітря здійснюються згідно з Інструкцією з контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном, затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004 №236.
До графи 1 заносять усі тупикові виробки, що проводяться, причому спочатку ті з них, в яких згідно з пунктом 3.7.2 Правил повинна здійснюватися перевірка складу повітря після підривних робіт, а потім – усі інші.
Виробки, в яких повинна здійснюватись перевірка складу повітря після підривних робіт, розбиваються на три групи: горизонтальні, похилі та висхідні. Кожна група в свою чергу розбивається на кілька характерних підгруп залежно від площ поперечних перерізів виробок, їх довжини та кількості вибухових речовин, які одночасно підриваються у вибоях виробок. При цьому значення відношень площ поперечних перерізів, кількості ВР, що одночасно підриваються, та довжини виробок, які входять до тієї чи іншої підгрупи, не повинні перевищувати відповідно 1,3; 1,4 та 1,3.
При розбиванні виробок на підгрупи необхідно враховувати, що витрата шкідливих газів, які утворюються при підриванні 1 кг ВР за вугіллям, у 2,5 рази більше ніж при підриванні за породою, тобто 1 кг ВР, що витрачаються за вугіллям, варто прирівнювати до 2,5 кг ВР, які використовуються за породою.
Дати вимірів витрати повітря та перевірки його складу заносяться до графи 2 у вигляді дробу: в чисельнику – дата виміру, а в знаменнику – дата перевірки.
У графі 5 у вигляді дробу зазначається максимальна кількість ВР, що одночасно підривають у кожній виробці за вугіллям (у чисельнику) та за породою (у знаменнику), згідно з діючими паспортами буропідривних робіт.
У графах 10, 11 та 12 записуються результати перевірки складу повітря для оцінки його якості та визначення багатогазовості виробок. Крім того у графах 11, 12, 13, 14 та 15 записуються результати перевірки складу повітря після підривних робіт у виробках із найгіршими умовами провітрювання. З цією метою навпроти найменувань виробок із найгіршими умовами провітрювання передбачається необхідна кількість рядків для занесення зазначених результатів.
Виробки з найгіршими умовами провітрювання встановлюються для кожної підгрупи (групи) із зазначенням часу початку перевірки складу повітря Т, що визначається за формулою (1) Інструкції з контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004 №236, із використанням даних граф 3–6.
До найгірших за умовами провітрювання потрібно відносити виробки з більшим значенням Т.
9
Продовження додатка 12
У зазначених виробках не рідше одного разу на місяць здійснюється перевірка складу повітря після підривних робіт для визначення часу їх провітрювання. Перевірки повинні здійснюватися не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.
З усіх даних про склад повітря у виробках із найгіршими умовами провітрювання до граф 13, 14 та 15 заносяться тільки ті результати (СО та оксиди азоту), за якими за мінімальний час провітрювання сумарна концентрація шкідливих газів, перерахована на умовний оксид вуглецю, не перевищує 0,008%.
Зазначена концентрація умовного оксиду вуглецю заноситься до графи 16, а до графи 17 заноситься мінімальний час, протягом якого продукти вибухового перетворення ВР були розріджені до концентрації умовного оксиду вуглецю, зареєстрованої в графі 16.
Визначений таким чином час провітрювання виробок із найгіршими умовами провітрювання встановлюється як обов'язковий для всіх інших виробок цієї підгрупи або групи.
Начальник управління
організації державного нагляду
у вугільній промисловості О. Румежак