12.3.5. Лiд повинен бути прозорим. Якщо лiд наморожений або мутний, то допустима товщина льоду (диВ. таблицю 8) збільшується у 2 рази. При порушенні кристалiчної структури льоду їзда по ньому забороняється.
12.3.6. Для стаціонарного навантаження допустиму товщину льоду збільшують у 1,5раза.
12.3.7. Товщина льоду по осі майбутньої крижаної дороги повинна визначатися через інтервали, рівні 0,05ширини річки.
12.3.8. Надійність крижаної дороги на ріках з швидкістю течії 1,5 м/с перевіряють через кожні 5діб, на ріках з меншою швидкістю течії — через 10діб, а з настанням відлиги — 2-3 рази за добу.
Результати вимірювань товщини льоду у всіх випадках необхiдно оформляти актом.
12.3.9. Крижані дороги повиннi влаштовуватися на максимальній відстані від ополонок, але не ближче 150 м. Дороги повиннi бути огороджені вiхами, встановленими на відстані 50 м одна вiд одної.
12.3.10. На крижаних переправах організується тільки односторонній рух транспортних засобіВ. Для зустрічного руху повинен бути встановлений інший шлях на відстані не менше 150 м від першого.
На шляху руху лiд повинен очищатися від снігу на ширину не менше 20 м.
12.3.11. Під час руху транспортних засобів по льоду дверцята кабіни необхiдно держати відчиненими.
Швидкість руху по льоду автомобілів не повинна перевищувати 20км/г, тракторів — 10км/г. Забороняються зупинки, рух ривками, розвертання і обгін. Під час переправи по льоду не допускається знаходження у транспортній кабiні пасажирів.
12.3.12. З'їзд техніки з берега на лiд без трапів допускається у тому випадку, якщо лiд бiля берега не має тріщин і розмивів, не зависає над водою і мiцно з'єднаний з берегом. Зависання льоду необхiдно перевіряти через пробиті у ньому ямки: вода, яка з'явилася в них повинна закривати нижню частину стінок пробитих ямок на висоту, рівну 0,8-0,9товщини льоду.
12.3.13. Перехід людей з берега на лiд, який має тріщини і розломи, здійснюється тільки по трапах.
12.3.14. При видимих ознаках руйнування льоду (прогини, здимання, тріщини), а також при наповнених водою коліях переправа техніки забороняється.
12.3.15. Несправні машини повинні бути вiдбуксовані з дороги, прокладеної по льоду, за допомогою довгого канату тягачем, який знаходиться на березі.
12.3.16. Забороняється пересування машин по крижаній переправі у туман і хуртовину.
12.3.17. Техніка, яка переправляється по льоду, повинна бути забезпечена достатньою кількістю палива, щоб виключити дозаправку на льоду.
13. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ВИРОБНИЧИХ ОБ'ЄКТАХ ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНОЇ IНДУСТРІЇ
13.1. Загальні положення
13.1.1. Виробничі бази і заводи дорожньо-будівельної галузі повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85"Производственные здания", ДНАОП 0.03-3.01-71 "Санітарні норми проектування промислових підприємств" та будуватися відповідно до розробленого
проекту, генеральний план якого зобов'язаний передбачати:
належне планування території майданчика і його благоустрій;
найбільш раціональну організацію технологічного процесу;
раціональне розміщення будов, включаючи санітарно-побутові приміщення, споруд, мереж комунiкацій і проїздів; облік місцевих умов (клімат, навколишня забудова, переважаючий напрямок вітру, рельєф місцевості тощо).
13.1.2. В проекті заводу повинні бути відображені всі питання охорони праці обслуговуючого персоналу і охорони навколишнього середовища.
Територія бітумної бази чи асфальтобетонного заводу повинна мати рівну поверхню і уклон, що забезпечує відвід поверхневих вод. Бiтумосховища повинні бути зачинені мiцними щільними настилами або огороджені. В темний час доби територія повинна бути освітленою.
13.1.3. В місцях переходів через галереї, конвеєри повинні бути влаштовані містки шириною не менше 600 мм з поручнями висотою 1000 мм.
13.1.4. Під'їзні шляхи на території виробничих баз і заводів повинні бути організовані по кільцевому принципу. Ширина проїзної частини доріг приймається не менше 6м для двостороннього і 3,5 м для одностороннього руху.
Ширина проходів для переміщування матеріалів вручну повинна бути не менше 2 м.
13.1.5. Для забезпечення безпеки руху транспортних засобів по території підприємства на в'їздi повинен бути установлений щит із вказаною на ньому експлікацією будов, цехів, споруд, складів і схемою руху транспорту і пішоходіВ. В необхідних місцях ділянок дороги повинні бути установлені відповідні дорожнi знаки і нанесена розмітка.
13.1.6. Залізничну вітку широкої колії необхiдно розташовувати бiля одної з меж території з таким розрахунком, щоб не було перехрещень із нею транспортних шляхів.
13.1.7. При неможливості уникнути перехрещень автомобільної дороги із рейковими шляхами повинен бути обладнаний переїзд відповідно до "Інструкції по експлуатації переїздів на залізницях" ЦП 4866, 1991 р.
Заборонено рух через залізницю у невстановлених місцях.
13.1.8. Території заводів і баз повинні бути огородженi в населених пунктах суцільним парканом висотою 2,8 м, а в ненаселених місцях дозволяєтся улаштовувати дротяні або гратчасті огорожi висотою не менше 2-х метріВ. В паркані, крім основних ворiт, повинні бути передбачені запасні, на випадок пожежі.
13.1.9. Особам, не зв'язаним з основними і допоміжними технологічними роботами, а також з обслуговуванням устаткування, забороняєтся знаходитися у виробничій зоні заводів.
13.1.10. Територію підприємства, проїзди, проходи, кранові колiї, вантажно-розвантажувальні і робочі майданчики необхідно регулярно очищати від сміття і виробничих відходів, а зимою — від снігу і криги. Проїзди і проходи зимою повинні посипатися протиожеледними матеріалами.
13.1.11. Трубопроводи в місцях пересічення з проїздами і проходами повинні бути підняті над габаритом транспортних засобів чи заглибленi, або захищені надійними переїздами і переходами.
13.1.12. Територія виробничих підприємств повинна бути освітлена в темний час доби відповідно до СНиП II-4-79"Естественное и искусственное освещение." і ГОСТ 12.1.046-85"Строительство. Нормы освещения строительных площадок".
13.1.13. Протипожежні заходи на території бази, заводу повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-94 "Пожарная безопасность. Общие требования" і "Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій дорожнього господарства корпорації "Укравтодор", які затверджені 20.12.1995р.
13.1.14. Рівень виробничого шуму і вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати вимог ГОСТ 12.1.003-83 "Шум. Общие требования безопасности", ДНАОП 0.03-3.14-85"Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях" та ГОСТ 12.1.012-90"Вибрация. Общие требования безопасности".
13.1.15. Мікроклімат виробничих приміщень баз і заводів повинен відповідати вимогам, установленим ГОСТ 12.1.005-88"Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования".
13.1.16. Для зниження рівня сприйняття шуму необхідно застосовувати індивідуальні протишумні засоби — навушники і вушні тампони (заглушки).
Для зниження шкідливого вібраційного впливу на організм людини, робітники, які обслуговують вібраційні установки і працюють з ручним вібратором, повинні забезпечуватися противібраційними черевиками і рукавицями.
13.1.17. При дистанційному управлінні на виробничих підприємствах підхід до пульту управління повинен бути вільним, не загородженим конструкціями, устаткуванням і матеріалами.
13.1.18. Усі органи управління механізмами повинні мати чіткі написи про їх призначення.
13.1.19. На пульті управління повинні бути влаштовані система сигналізації і аварійні вимикачі (рубильники) для термінового обезструмлення всього комплексу устаткування.
13.1.20. Пуск, зупинку і зміни режиму роботи машин і механізмів, що обслуговують двоє і бiльше робiтникiв, дозволяється тільки за вказаними в інструкції сигналами.
13.1.21. Після закінчення роботи будь-якої технологічної ланки чи в цілому всієї технологічної схеми повинна бути виключена можливість пуску устаткування сторонніми особами.
13.1.22. Огляд, ремонт і обслуговування устаткування допустимi тільки після його зупинки і вживання заходiв, що виключають помилкове і мимовільне включення.
13.1.23. Обслуговування устаткування, працюючого при високій температурі, допустимо після його остигання до 40oС.
13.1.24. При проведенні технічного обслуговування і ремонтів устаткування, будов, споруд необхідно пильно слідкувати за відновленням проектних показників безпеки.
13.2. Складське господарство
13.2.1. Складське господарство на виробничих базах і заводах повинно бути організовано відповідно до технологічних процесів, а складські приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85* "Складские здания".
На приоб'єктних складах повинен бути мінімальний (5-6змін) запас матеріалів.
13.2.2. Закриті склади, розміщені в підвальних і напівпідвальних приміщеннях і тi, що мають сходи більше нiж із одним маршем або з одним маршем висотою понад 1,5 м, необхідно облаштовувати люками і трапами для спуску вантажів безпосередньо в складське приміщення і підйомниками для підняття вантажу зi складу.
13.2.3. Склади, розміщені вище першого поверху і тi, що мають сходи з кількістю маршiв більше одного чи висотою понад 2 м, необхідно обладнувати підйомником.
13.2.4. Притуляти (обпирати) матеріали і вироби до парканів і елементів тимчасових і капітальних споруд не допускається.
13.2.5. Перевантажувати складські приміщення понад встановлену норму, а також навішувати матеріали в тарі і без тари на стіни і колони складів забороняється.
13.2.6. Усі закриті склади повинні мати проходи між штабелями не менше 1,5 м. Ширина головного проходу повинна бути не менше 2,5 м.
13.2.7. Основні вимоги безпечного зберігання матеріалів викладені в підрозділі 3.2. Крім того, при зберiганні різноманітних матеріалів в закритих складах необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:
сортова сталь дрібного сортаменту і труби малого діаметру вкладаються на стелажi висотою не більше 2 м;
листова сталь всіх сортів повинна вкладатися в приміщенні чи під навісом в штабель висотою не більше 1,5 м;
бочки із будівельними матеріалами в лежачому стані вкладають не більше нiж в три ряди з вживанням заходiв проти розкочування;
при установцi бочок стійма кiлькiсть рядів повинна бути не більше 2 із прокладками між рядами.
13.2.8. Матеріали, що зберігаються в мішках, необхідно вкладати в штабелi висотою не більше 1,5 м. При укладенні мішкiв вручну треба застосовувати надійні трапи-сходнi із поперечними упорами для ніг.
13.2.9. Емульгатори, їдкий натр і його розчини, а також рідке скло зберігають в металевих ємкостях із покришками, що щільно закриваються. Трiполiфосфат натрiю і мінеральні емульгатори зберігають в паперових мішках.
13.2.10. Всі ємкості, призначені для зберiгання токсичних і вогненебезпечних матеріалів, повинні мати написи: "Отрута", "Вогненебезпечно".
13.2.11. Зберігати гудрон і бітум з точки зору збереження, зручностi розігріву і його подачi, а також з точки зору створення найбільш безпечних умов праці доцільнiше всього в закритих гудроно- і бiтумосховищах із паровим, соляровим, газовим чи електропідігрівом. Такі сховища повинні бути огородженi по всьому периметру поручневою огорожею висотою не менше 1000 мм, на якiй з усіх сторін можливого доступу людей повинні бути вивішенi таблички з написом "Стороннім вхід заборонений". Сховища також повинні бути захищені від поверхневих і грунтових вод.
13.2.12. Приямок, в якому вiдбувається друга фаза підігрівання бiтуму до 100oС, повинен мати надiйне перекриття на рiвнi борту сховища, до якого приямок примикає: над перекриттям має бути влаштоване примiщення iз засобами механiзацiї для обслуговування i ремонту бiтумного насоса.
13.2.13. Бiтумний насос повинен розташовуватися в окремому вiдсiку приямка, а люк в перекриттi над цим насосом у робочому режимi повинен завжди знаходитися пiд замком.
13.3.14. Контроль за ступенем розiгрiвання бiтуму в сховищi i приямку повинен контролюватися на пультi управлiння за допомогою датчикiв температури.
13.2.15. Зберiгання у відкритих бiтумосховищах без підігріву, ручне вирубування бітуму і його підігрів у котлах, що завантажуються вручну, допускаєтся в крайніх випадках з дозволу вищої організації.
13.2.16. Забороняється користування відкритим вогнем в радіусі менше 50 м від місць зберiгання і приготування в'яжучих матеріалів.
13.2.17. Сховища ямного типу для гасіння вапна повинні бути огородженi мiцними поручнями висотою не менше 1000 мм або зачиненi. Вивантажувати вапняне тісто зi сховища ямного типу необхiдно механізованим способом, виключаючи необхідність спуску робiтникiв до ями.
13.2.18. Санітарні розриви між відкритими складами матеріалів ,що порошать, і виробничими будiвлями повинні бути не менше 20 м, побутовими приміщеннями — 25 м, допоміжними будiвлями — 50 м; зона санітарних розривів повинна бути озеленена.
13.2.19. Штабелi сипучих кам'яних матеріалів (щебеню, гравію, піску) забороняється привалювати до дерев'яних парканів і стін дерев'яних будiвель.
13.2.20. Розбирати штабелi сипучих матеріалів допускається тільки згори. Вести роботи підкопом забороняється. Кут природного укосу повинен зберігатися при кожній зміні кількості зберігаємих матеріалів.
13.2.21. Отвори для подачi матеріалу на склад у верхніх галереях, обладнаних транспортерами, повинні мати наглухо укріплені решітки. На період, коли робота не виконується, ці решітки перекривають дерев'яними покришками, що замикаються на замок.
13.2.22. Обвалювати вручну завислий в бункері цемент можна тільки під безпосереднім керівництвом майстра чи начальника цеху.
13.2.23. Вимоги охорони праці робiтникiв, зайнятих на переробці цементу, викладені в підрозділі 3.8.5.
13.2.24. Входи в склади бункерного і напівбункерного типів необхідно закривати на замки, ключі від яких повинні знаходитися у майстра.
На двері в склад повинні бути зроблені попереджувальні написи "Вхід в склад без відповідальної особи заборонений", "Робота в складі без запобіжного поясу і респiратора заборонена".
13.3. Каменедробильні цехи та установки
13.3.1. Робота каменедробильних цехів здійснюється на підставі змінного наряду, що видається начальником цеху змінному відповідальному за технічний нагляд (майстру, механікові, енергетику), в якому відображені питання охорони праці. Зміст наряду і порядок його видавання містяться в додатку 4.
13.3.2. Змінний відповідальний за технічний нагляд зобов'язаний забезпечити відсутність сторонніх осіб у зоні роботи каменедробильних установок.
13.3.3. Пульти управління устаткування каменедробіння повинні бути забезпечені звуковою сигналізацією і аварійними вимикачами всього комплексу. В місцях з підвищеним рівнем шуму, наряду зі звуковою, повинна бути передбачена дублююча свiтова сигналізація. З порядком подання сигналів перед пуском устаткування повинні бути ознайомлені всі робітники, а інструкції по призначенню сигналів повинні вивішуватися на видних місцях.
13.3.4. Відкриті рухомі частини, а також ланцюгові і ремінні передачі каменедробильних установок повинні бути огородженi.
13.3.5. Для попередження випадкового вильоту каменів завантажувальний отвір дробарки повинен бути обладнаний козирком, а для попередження влучення випадкових предметів в дробарку під час простою — знімними запобіжними гратами з металевою сіткою.
13.3.6. Приймальний бункер повинен бути огороджений з трьох сторін (з боків і зi сторони протилежної завантаженню) мiцними поручнями висотою 1000 мм. Такі ж огорожi повинні мати робочі майданчики, сходи, трапи тощо, розміщені на висоті понад 1000 мм.
13.3.7. Перед приймальним бункером повинен бути закрiплений упорний брус, що обмежує рух автомобіля-самоскида заднiм ходом.
13.3.8. Пiд час спуску людей в приймальнi воронки чи бункери для виконання ремонтних робiт повиннi складатися наряд-допуск i план органiзацiї робiт з обов'язковим дотриманням таких умов:
повне очищення бункеру вiд матерiалу (в напрямку зверху вниз);
робота повинна проводитися при постiйному наглядi спеціально видiлених осiб технiчного нагляду;
на робочих майданчиках приймальних i транспортних пристроїв промiжних бункерiв i бiля механiзмiв бункерних затворiв повиннi бути встановленi попереджувальнi знаки, якi сигналiзують про роботи, що проводяться всерединi бункерiв;
перед спусканням робiтникiв у бункер необхiдно зупинити завантажувальнi i розвантажувальнi живильники, вимкнути їх i вивiсити плакати: "Не включати — працюють люди", а також розiбрати електричнi схеми приводiв попереднього i послiдуючого технологiчного обладнання;
бригада при роботах у бункерi повинна складатися не менше, нiж iз трьох чоловiк, двоє з яких повиннi знаходитися в надбункернiй частинi;
робiтники, якi проводять ремонтнi роботи, повиннi одягати запобiжнi пояси i прив'язуватись до мiцної опори;
усерединi бункеру для освiтлення повиннi застосовуватися переноснi лампи, напруга яких не перевищує 12 В.
13.3.9. Перед пуском каменедробильної установки необхідно переконатися у відсутності сторонніх осіб і предметів в робочій зоні, а після цього подати встановлений сигнал (звуковий і світловий).
13.3.10. Пускати в роботу каменедробильну установку необхідно в такій послідовності: спочатку увімкнути аспiраційнi пристрої, після цього розвантажувальні конвеєри, вiброгрохот (циліндричний грохот), дробарку і завантажувальний живильник.
Зупинка здійснюється у зворотній послідовності з витримкою часу 5-7хв перед вимкненням аспірації.
Подавати матеріал на дробіння дозволяєтся після того, як двигун набере номiнальні оберти і всі робочі органи будуть рухатись з необхідною швидкістю.
Розкручувати маховик дробарки вручну при її запуску забороняється.
13.3.11. Машиністові каменедробильної установки забороняється доручати пуск, зупинку і обслуговування дробарки особі, що не має на це дозволу.
13.3.12. При завантаженні дробарок необхідно слідкувати за тим, щоб матеріал, що завантажується, відповідав розмірам завантажувального отвору і щоб в робочий простір дробарки не попадали металеві предмети.
Забороняється проштовхувати камiнь в завантажувальний отвір рукою, ногою, а також лопатою чи ломом. Для вилучення заклинених шматків дробимого матеріалу необхiдно використати спеціальні гаки та шуровки, при цьому забороняється нахилятися над прийомнимотвором або витягати заклиненi шматки каменю руками.
Живильник на час прибирання каменів повинен бути зупинений.
13.3.13. Робота грохоту перед завантаженням повинна бути перевірена холостим ходом.
13.3.14. При наближенні транспортних засобів до прийомного бункеру робітники повинні відійти вбік на відстань не менше 2 м.
Перед розвантаженням необхідно переконатися у відсутності людей в бункері і на живильнику.
13.3.15. Забороняється знімати пилозахисні кожухи з машин і механізмів під час їх роботи.
13.3.16. Регулювати розвантажувальну щілину слід після повної зупинки дробарки і очищення її від дробимого матеріалу.
13.3.17. При появі сильних (резонансних) коливань люльки вiброгрохоту необхiдно на короткий час вимкнути грохот.
13.3.18. При експлуатації транспортуючих пристроїв забороняється:
натягати, очищати, направляти по роликах транспортерну стрічку під час її руху;
знаходитися на транспортернiй стрічцi як працюючого, так і непрацюючого конвеєру;
брати рукою проби із рухомої стрічки;
очищати приводний і натяжний барабани до повної їх зупинки;
гальмувати вручну рухомі частини транспортуючих механізмів;
переходити конвеєр у невстановленому місці.
13.3.19. Устаткування вимикається негайно (аварійно) при таких обставинах:
для запобігання нещасним випадкам iз людьми;
при ушкодженні механізмів установки (або для запобігання поломці);
при появі диму чи вогню з електродвигуна або пуско-регулюючої апаратури;
при сильному зниженні числа обертів, що супроводжується швидким нагрівом електродвигуна;
при нагріваннi підшипників понад допустиме;
при підпресовці матеріалів в розвантажувальному жолобі.
13.3.20. Робітники, якi обслуговують каменедробильні установки, повинні бути забезпечені пиловими респiраторами, окулярами і при необхідності протишумними навушниками.
13.3.21. Технічне обслуговування, плановий і аварійний ремонти устаткування каменедробильних цехів проводяться по бирковій системі, порядок застосування якої викладений в додатку 4.
13.3.22. Спускання людей в робочий простiр дробарок для очищення та ремонту дозволяється проводити тільки під наглядом керівника робіт (майстра, начальника зміни, начальника цеху) після зупинки конвеєру і живильника з обов'язковим використанням запобiжних поясiВ. При спусканнi необхідно користуватися скобами або металевими схiдцями.
13.3.23. Чистка і змащування всіх вузлів каменедробильної установки повинно проводитися після її повної зупинки.
13.3.24. Кожний об'єкт каменедробильної бази повинен бути забезпечений інструкцією по охороні праці, інструкцією чи плакатом по наданню першої допомоги при засміченні очей пилом і аптечкою.
13.4. Асфальтобетонні заводи
13.4.1. Загальні положення
13.4.1.1. Всі протипожежні заходи, здійснювані на асфальтобетонних заводах (далі-АБЗ), підлягають узгодженню з місцевим відділенням Держпожежнагляду.
13.4.1.2. Усі місця, небезпечні в пожежному відношенні (бітумосховища, асфальтобетонні і бiтумоплавильні установки), повинні бути забезпечені щитами з протипожежним устаткуванням, ящиками з сухим чистим піском і пiнними вогнегасниками ВП-5. Для гасіння спалахнувшого бітуму чи палива, що запалилося необхідно застосовувати зазначені вище засоби гасіння, включаючи глушіння вогню брезентом (кошмою). Використовувати воду для гасіння займання бітуму заборонено.