НПАОП 5.1.14-1.01-96 ПРАВИЛА ОХРАНЫ ТРУДА ПРИ СТРОИТЕЛЬСТВЕ, РЕМОНТЕ И СОДЕРЖАНИИ АВТОМОБИЛЬНЫХ ДОРОГ И НА ДРУГИХ ОБЪЕКТАХ ДОРОЖНОГО ХОЗЯЙСТВА

6.1.2.2. В літній період роботи на багнистих болотах повинні виконуватись групою робітників не менше як з трьох чоловiк, оснащених жердиною діаметром 50-60 мм і довжиною не менше 5 м.

Рятувальна жердина має бути виготовлена з сухої ялини, сосни чи дюралюмінієвої труби, заглушеної по кінцях.

6.1.2.3. До поясу кожного робiтника карабiном прикріпляється міцна прядивна мотузка (без вузлів), яка витримує навантаження 180кгс.

Ці мотузки треба зберігати в сухому місці і перед застосуванням мають бути оглянутi майстром.

6.1.2.4. “Вікна”, що зустрічаються в болотистій місцевості (вони виділяються своєю яскравою соковитою зеленню), необхiдно обминати.

6.1.2.5. При переході небезпечних багнистих місць необхідно робити настили (гатi) з жердин і гілок.

6.1.2.6. У разі провалу в “вікно” не робити різких рухів, а продовжувати держатися за жердину, укладену горизонтально поперек “вікна”. Допомогу слід подавати із місця з міцним покривом за допомогою мотузки чи довгої жердини.

6.1.2.7. Пересування по болотах треба робити “слід у слід” з інтервалами між особами не менше 2-3 м з обов’язковим застосуванням “ведмежих лап” або плетених лиж, запобіжних мотузок, жердин і інших засобів.

6.1.2.8. Кріплення “ведмежих лап” і плетених лиж до взуття має бути легкознімним, а тасьму треба зав’язувати вузлом, який звільняється натягуванням одного з кінців тасьми.

6.1.2.9. Забороняється пересування “слід в слід” по торф’яних болотах, що утворилися на місці колишніх озер, по болотах з малою міцністю верхнього шару.

6.1.2.10. Через хиткі торф’яні болота необхiдно переходити за умов взаємного страхування мотузкою (зв’язкою) з інтервалом 8-10 м.

6.1.2.11. На лісних болотах треба стерегтися заклинювання ніг між корiнням дереВ. Купинні болота треба переходити по купинах із жердиною.

6.1.2.12. Перед початком роботи дорожньої техніки на болоті всі непромерзлі ділянки мають бути позначені добре видимими тичками, покажчиками і знаками.

6.1.2.13. Виконувати дорожньо-будівельні роботи на непромерзлому, необстеженому болоті, а також в темний час доби забороняється.

6.1.2.14. На болотах з низькою несучою спроможністю необхiдно проводити штучне проморожування поверхні на глибину не менше 400 мм засобами, передбаченими проектом ведення робіт (очищення від снігу, наморожування, армування хмизом тощо).

6.1.2.15. Обов’язковими заходами, що забезпечують безпечний рух техніки по заболоченiй місцевості, є такі:

попереднє обстеження місць можливого пересування техніки по торфовищах і визначення імовірності небезпечного виділення і скупчення болотного газу, газолiну та інших нафтопродуктів;

оснащення машин на гусеничному ходу люками в покрівлі кабіни (або відкриті двері в кабіні).

6.1.2.16. Транспортні засоби мають бути оснащені шансовим інструментом (сокира, пила, лопата) і буксирувальним тросом довжиною не менше 10 м, один кінець якого повинен бути зачепленим за фаркоп транспортного засобу, а інший закріплений на кабіні м’яким дротом.

6.1.2.17. Відстань між машинами треба утримувати не менше 10 м. Не дозволяється виконання робіт на болотах з мочажинами або поблизу озер одиночними машинами.

6.1.2.18. Забороняється пересування гусеничних машин з людьми по горілому лісі чи лісі з великою кількістю сухостійних дереВ. В цих випадках люди повинні йти за машиною на відстані не менше 100 м, надівши захисні каски.

6.1.2.19. Землерийна і транспортна техніка, зайнята на пробиванні пiонерної траншеї і підготовчих роботах, має бути оснащена комплектом необхідних рятувальних засобів для людей (пояси, жилети, мотузки, жердини, при необхідності човен).

6.1.2.20. Розчищення смуги відведення від лісу, чагарнику і корчування пеньків належить виконувати тільки в денний час.

Забороняється виконувати розчищення і переміщуватися за межами смуги відведення.

6.1.2.21. Звалювання, трелювання і розкряжування лісу треба проводити відповідно п. 5.1.1. 

6.1.2.22. Забороняється палити в кабінах транспортних засобів, де можлива концентрація болотного газу, що видавлений днищем машини, а також кидати палаючi сірники та розводити багаття.

6.1.2.23. При появі ознак пожежі (запах болотного газу, диму, гарі, масовий переліт птахів в одному напрямі тощо) необхідно вжити термінові заходи для виведення людей в безпечне місце і розпочати гасіння вогню за допомогою існуючих засобів, попередньо повідомивши про це керівництво дорожньо-будівельної організації і місцеві органи державної влади.

6.1.2.24. Для безпечного пересування екскаватора при виторфовуваннi необхiдно застосовувати переносні рублені щити і дерев’яні настили (сланi). Щити збирають з трьох-чотирьох деревин дiаметром 180-240 мм, скріплених болтами. Щити перекладають за допомогою екскаватора, зачалюючи їх до ковшу у напрямку руху гусениць. Замінюють щити після двох-трьох змін роботи екскаватора.

6.1.3. Зведення різних конструкцій земляного полотна

6.1.3.1. Роботи дозволяється вести на торфах з несучою спроможністю, що забезпечує прохідність землерийної техніки.

Рівень грунтових вод має бути не вище 500 мм від дна болотА. Щоб уникнути обвалення грунту відстань між краєм гусениць екскаватора і краєм траншеї має бути не менше 1,5 м.

6.1.3.2. Для гарантування безпечної роботи бульдозера допускається розробляти слабкий грунт шарами товщиною не більше 200-300 мм з обов’язковим переміщенням його у відвал і наступним розрівнюванням до змерзання торфу.

При розробленнi траншеї виторфовування за допомогою екскаватора вилучення слабкого грунту треба проводити “на себе”.

6.1.3.3. При розробленні бульдозером крутiсть укосу траншеї не повинна бути більшою 18о. Вийнятий грунт можна розміщувати на відстані не менше 1-1,5 м від бровки траншеї.

6.1.3.4. При виконанні робіт на болотах з метою уникнення аварійної ситуації під час роботи екскаватора із потужним шаром рідкого шламу, що утворюється внаслідок спливання укосів траншей, при будь-якому методі розроблення, їх треба негайно після відриття заповнювати мінеральним грунтом.

6.1.3.5. Вивезення розробленого торфу автомобілями-самоскидами і завезення мінерального грунту для нижньої частини насипу допускаються тільки після промерзання дна підготовленої траншеї на глибину 100-150 мм.

6.1.3.6. Вивезений торф складується в кавальєр (відвал) пошарово з товщиною кожного шару не більше 500 мм.

6.1.3.7. Для гарантування безпечної роботи екскаватора відстань від нього до кавальєра має бути більше максимального радіусу вивантаження екскаватора.

6.1.3.8. Відстань від краю траншеї до кавальєра роблять такою, що перевищує глибину болота.

6.1.3.9. Щоб уникнути самозаймання торфу кавальєри необхідно прикривати шаром мінерального грунту товщиною 100-200 мм.

6.1.3.10. При виконанні захисних і укріплювальних робіт необхідно дотримуватися вимог, передбачених в п. 5.1.4.

6.2. Вимоги безпеки праці при будівництві доріг в гірській місцевості

6.2.1. Загальні вимоги

6.2.1.1. Працюючі на будівництві доріг в гірській місцевості, крім знання загальних вимог по охороні праці, повинні проходити навчання безпечному проведенню робіт по спеціальній програмі, що розроблена службою охорони праці дорожньої організації I узгоджена з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.

6.2.1.2. До роботи по очищенню обвальних схилів і укосів від нестійких брил допускаються особи, що проходили медичний огляд і спеціальне навчання під керівництвом майстра-інструктора по альпінізму.

6.2.1.3. Всіх працюючих на очищеннi обвалонебезпечних схилів і укосів забезпечують пристроями для безпечного проведення робіт і скелелазним спорядженням.

6.2.1.4. Особи, що працюють у високогірній місцевості, зобов’язані захищати шкіру від опіків сонячними променями, на засніжених гірських схилах носити сонцезахисні окуляри.

6.2.2. Вимоги до організації робіт

6.2.2.1. До початку робіт, а також в процесі розроблення гірських схилів має бути організована спеціальна служба постійного нагляду за стійкiстю скельних уламків і всього схилу в цілому, а також лавино-селенебезпечних ділянок.

6.2.2.2. В зонах зсуву або обвалу необхiдно забезпечити постійний авторський нагляд проектної організації за відповідністю фактичних інженерно-геологічних і гiдрогеологічних умов даним, які зазначені в проекті.

6.2.2.3. До початку основних робіт по будівництву дороги необхідно провести весь комплекс захисних заходів.

6.2.2.4. Перед будівництвом протиобвальних споруд із верх-ньої частини гірських схилів і укосів треба усунути камені і нестійкі брили скельних грунтів.

6.2.2.5. При циклiчному характері зсувних і обвальних процесів на схилі будівництво захисних споруд слід здійснювати в період відносної стабільності схилу.

6.2.2.6. У разі виявлення нестійкості схилів і окремих скельних уламків людей і механізми, що працюють на дільниці, треба негайно вивести за межі небезпечної зони.

6.2.2.7. Утворення тимчасових відвалів в активній частині зсувної зони забороняється.

6.2.2.8. Котловани, траншеї і виїмки у зсувній і обвальній зонах необхiдно розробляти окремими захватками, залишаючи між ними грунт в природному стані.

6.2.2.9. Розкривання чергової захватки допускається тільки після закінчення всіх робіт на попереднiй захватці, в тому числі зворотного засипання грунту і його ущільнення згідно з вимогами ВРР.

6.2.2.10. Забороняється залишати розкритi котловани і траншеї, а також незакріплені укіси виїмок на період випадання опадів і сніготанення.

6.2.2.11. При штучному водозниженнi і водовідливі необхiдно здійснювати організоване відведення води з котлованів, траншей і виїмок в постійні чи тимчасові водостоки, що виключають обводнення зсувної і обвальної зон.

6.2.2.12. Допускається розміщувати у зсувній і обвальній зонах берегові і підводні кар’єри для добування місцевих будівельних матеріалів, якщо їх розроблення не призведе до порушення стійкості схилу.

6.2.2.13. При проведенні робіт на схилах нагірні канави і огороджуючi вали для відведення поверхневих вод треба влаштовувати до початку робіт по зведенню насипів і розробленню виїмок.

6.2.2.14. Для запобігання обваленню грунту з укісу і забезпечення стійкості насипу на гірському схилі нарізання уступів треба робити, починаючи із верхнього уступу з переміщуванням грунту вниз по схилу.

6.2.2.15. Вибуховi роботи допускається проводити відповідно до “Єдиних правил безпеки при вибухових роботах”. ДНАОП 0.00-1.17-92.

6.2.2.16. Згідно з проектом виконання робіт для захисту населених пунктів і інженерних споруд, розміщених нижче по схилу, при виконанні вибухових робіт треба установити огорожi, які амортизують і можуть затримати уламки.

6.2.2.17. Якщо вибухові роботи ведуться способом на “викид” і на “скидання” з опорожненням виїмок і напіввиїмок, то розроблення гірських схилів необхiдно виконувати поярусно з повною доробкою і очищенням укісів кожного ярусу.

6.2.2.18. При суміщенні вибухових робіт з навантаженням розпушеної скельної породи екскаваторами необхідно керуватися “Єдиними правилами безпеки при вибухових роботах”. ДНАОП 0.00-1.17-92.

6.2.2.19. При проведенні робіт на особливо небезпечних ділянках гірської місцевості в штат спеціалізованого підрозділу повинен бути включений майстер-інструктор по альпінізму.

6.2.3. Вимоги до засобів механізації та технології ведення робіт

6.2.3.1. Виїмки і насипи на положистих гірських схилах треба розробляти бульдозерами з поворотним відвалом проходами під кутом до 45oдо осі дороги.

6.2.3.2. На гірських схилах крутiстю до 7о допускається застосування скреперів з обов’язковим плануванням бульдозерами місць набирання грунту, майданчиків розвороту і місць вивантаження, на яких поперечний ухил має бути не більше 4,5o.

6.2.3.3. Планування укосів крутiстю 33oі менше допускається обробляти бульдозером від верхньої частини до низу по укосу при гідравлічному управлінні відвалом або заднiм ходом машини знизу нагору при канатному управлінні.

6.2.3.4. Застосування бульдозерів для підгортання сухого грунту і відвалу негабаритів допускається на схилах крутiстю не більше 20,5o.

При обмерзанні, підтопленнi водою, а також при наявності мокрої глини необхідно обладнати ходову частину бульдозера спеціальними траками протиковзання.

6.2.3.5. При розробленні напіввиїмок на скельних гірських схилах спочатку формують полицю робочого під’їзду шириною не менше 3,5 м, що забезпечує прохід дорожнiх машин, з подальшим збільшенням її ширини до проектного обрису.

6.2.3.6. При прокладаннi тимчасових доріг в стиснених місцях допускається зменшувати радіуси горизонтальних кривих для двовісних автомобілів до 15 м і тривісних до 20 м із розширенням проїжджої частини на 2,5 м.

6.2.3.7. Поздовжній ухил тимчасових доріг не повинен перевищувати 0,9o, а при кільцевому русі для автомобілів без вантажу — 13,5o.

6.2.3.8. На затяжних ухилах (понад 7,2o) крізь кожні 600 м необхідно влаштовувати місця зупинки довжиною 50 м з ухилом не більше 2,7o.

6.2.3.9. В місцях виконання робіт треба встановити огорожі відповідно до “Iнструкцiї по забезпеченню безпеки дорожнього руху в мiсцях проведення дорожнiх робiт на автомобiльних дорогах” ІНУВ 3.2-218-051-95.

6.3. Вимоги безпеки праці при будівництві доріг у зимовий час

6.3.1. Загальні вимоги

6.3.1.1. Зимовим періодом при проведенні дорожньо-будівель них робіт вважають період між датами настання стійкої нульової середньодобової температури восени та весною. Початок і кiнець зимового періоду треба визначати по даним метеорологічних станцій району розміщення дорожнiх організацій.

6.3.1.2. Температура зовнішнього повітря і сила вітру в даному кліматичному районі, за яких необхiдно організовувати перерви для обiгріву працюючих чи припиняти ведення дорожнiх робіт на відкритому повітрі, встановлюються місцевими виконкомами Рад народних депутатів.

6.3.1.3. Пересувні приміщення, які обiгрiваються, для обiгрівання, відпочинку і прийому їжi треба забезпечити аптечками з медикаментами проти обморожування, необхідним запасом води і засобами для надання першої допомоги потерпiлим.

Такі приміщення розміщуються на відстані не більше 500 м від робочих місць.

6.3.1.4. Рекомендована температура повітря в санітарно-побутових приміщеннях при оптимальній вологості 55-80% вказана в таблиці 5. 

Таблиця 5

 

6.3.1.5. Освітленість робочих місць і підходів д них встановлюється згідно з вимогами СНиП II-4-79“Естественное и искусственное освещение”. При сильному тумані, під час снігопаду і в темний період доби (при видимості менше 100 м) необхiдно передбачати додаткове освітлення. При використанні для цього прожекторів необхідно так встановити напрям освітлення, щоб не допускати осліплюючого впливу на працюючих.

6.3.1.6. Вантажно-розвантажувальні роботи треба виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76. Місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт необхідно очищати від снігу і криги і посипати піском або матеріалами, які його заміняють.

6.3.1.7. Зону робіт і під’їзні шляхи належить обмежувати добре видимими дорожніми знаками і віхами, що не заносяться снігом; треба ліквідовувати великі колії, очищати від снігу і посипати піском ухили, пересічення доріг і криві малих радіусів.

6.3.1.8. Дробильні, помольні і змішувальні установки необхідно розміщувати в приміщеннях, обладнаних загальною вентиляцією і підігрівальними приладами. У разі роботи установок на відкритому повітрі необхідно утеплити робочі місця машиністів.

6.3.1.9. Будівельні матеріали, вироби, устаткування тощо, якi зберігаються на ділянці дорожньо-будівельних робіт, необхідно розміщувати на майданчиках, очищених від снігу і криги, що допускає під’їзд і маневрування автомобільного транспорту. Крім того, їх треба захищати від снігових заметiв.

Складування кам’яних і мінеральних матеріалів на майданчиках з ухилом понад 2,7о не допускається.

6.3.1.10. Перевезення працюючих до місць дорожньо-будівельних робіт в зимовий час треба здійснювати в автобусах чи в спеціально обладнаних для цього автомобілях-фургонах.

6.3.2. Зведення земляного полотна

6.3.2.1. При розпушенні мерзлого грунту навішеними на екскаватори шар- і клин-молотами людей і механізми треба вивести на безпечну відстань iз зони можливого ураження шматками мерзлої породи, що розлітаються. Відстань розлiтання шматків мерзлого грунту вказана в таблиці 6.

Таблиця 6

ПриміткА. При температурі повітря нижче мінус 20оС відстань розлiтання збільшується у 1,5раза.

При проведенні таких робіт поблизу будiвель, інженерних споруд і на стиснених будівельних майданчиках, де неможливо забезпечити безпечну зону, місце виконання робіт необхідно огороджувати захисними сітками певної висоти (диВ. таблицю 7).

Таблиця 7

 

6.3.2.2. У процесі виконання робіт з триклинним мерзлотопушителем і дизель-молотом встановлення базової машини на поверхні, що має поздовжнiй ухил понад 11о, не дозволяється.

6.3.2.3. Електровідігрів грунту треба вести під наглядом електромонтера з кваліфікацією не нижче 3-го розряду. Для електровідігріву грунту нормальної вологості допускається застосування струму напругою не вище 380В. Майданчик, де ведеться електровідігрів, треба огородити і забезпечити попереджувальними знаками “Небезпечно”, “Струм включений”, а в нічний час освітлена.

Iнвентарні огорожі влаштовують на відстані не менше 3 м від границь ділянки, яку відігрівають.

6.3.2.4. За підтримкою безпечного режиму роботи установки повинен цілодобово спостерігати електромонтер.

6.3.2.5. Нульовий провід трансформатора, до якого підключений майданчик, треба заземлити, а підвiднi проводи електролiнiї мають бути ізольовані. При неможливості прокласти проводи по постійних стовпах на висоті понад 3 м дозволяється використати для прокладення проводів переносні опори висотою не менше 500 мм.

6.3.2.6. Крім викладених вище загальних вимог безпеки, при електровідігріві необхідно керуватися положеннями “Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і правил безпеки при експлуатації електроустановок споживачів”. ДНАОП 0.00-1.21-84.

6.3.2.7. При тепловідігріві мерзлого грунту треба вжити заходів проти можливих опіків і отруєнь:

труби мають бути теплоiзольовані, крани і вентилі з дерев’яними чи пластмасовими ручками, постійно здійснювати відведення шкідливих газів з робочої зони.

6.3.2.8. При розморожуванні грунту піками (пойнтами) паропровідний шланг у паропровода і пойнта повинен бути надійно закріпленим, єднальні шланги мають бути справними і не мати дефектіВ. 

6.3.2.9. При відігріві грунту гарячою водою брандспойти надійно теплоiзолюють, а температура води не може перевищувати 50оС. Під час дії брандспойту всі інші роботи у вибою припиняються.

6.3.2.10. Тепляки, влаштовані для запобігання замерзання грунту, роблять такими, що мають не менше двох виходіВ. Для огорожі тепляка від затоплення із нагірної сторони утепленої ділянки обов’язково роблять водовідвідні канави.

6.3.2.11. Стан кріпильних елементів тепляка систематично перевіряється призначеними відповідальними особами. Не рідше 1 разу на тиждень вони проводять огляд всієї системи тепляка з реєстрацією його результатів в спеціальному журналі.

6.3.2.12. При водо- і паровідігріві грунту необхiдно додатково керуватися “Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води” ДНАОП 0.00-1.11-90.