НПАОП 24.0-1.19-05Правила охорони праці під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів)

7.3.29. Для захисту органів дихання працюючих усередині ємності застосовують шлангові протигази (ПШ-1, ПШ-2) або ізолюючі апарати.

7.3.30. З дозволу головного інженера підприємства допускається проведення газонебезпечної роботи усередині ємності без засобів захисту за умови об’ємної частки кисню в ємності не менше 20 % і вмісту шкідливих парів і газів не більше гранично допустимих концентрацій.

При цьому виключають можливість потрапляння шкідливих, вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних парів і газів ззовні або з нашарувань, футеровки тощо.

7.3.31. Заходи, які забезпечують безпеку ведення робіт усередині ємності без засобів індивідуального захисту органів дихання, обумовлюють у наряді - допуску.

Заходи повинні включати:

а) безперервне гарантоване подавання свіжого повітря в апарат, що забезпечує нормальний повітряний режим в апараті;

б) безперервний контроль стану повітряного середовища;

в) наявність у кожного працюючого в апараті, спостерігачів шлангових протигазів у положенні „Наготові”;

г) наявність поблизу місця проведення робіт засобів сигналізації (світової, звукової) і зв’язку (радіотелефонного);

ґ) наявність у кожного працюючого в ємності рятувального пояса з закріпленою на ньому сигнально - рятувальною мотузкою та інші заходи, що забезпечують безпеку працюючих.

Робота усередині колодязів, колекторів, в тунелях та інших аналогічних пристроях і спорудах без засобів захисту органів дихання не допускається.

7.3.32. Для проведення робіт усередині ємностей призначають бригаду у складі не менше двох працівників (працюючий і спостерігач). Під час роботи з ПШ-2 у бригаді додатково повинен бути працівник, який забезпечує подавання повітря. Перебування усередині ємності дозволяється, як правило, одному працівнику. За необхідності перебування в ємності більшої кількості працюючих розробляють, вносять у наряд - допуск і додатково здійснюють заходи безпеки, що передбачають збільшення числа спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працюючого в апараті), порядок входу та евакуації працюючих, розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально - рятувальних мотузок, наявність засобів зв’язку і сигналізації на місці проведення роботи тощо.

7.3.33. В усіх випадках на працівника, який спускається в ємність, надягають рятувальний пояс з сигнально - рятувальною мотузкою.

Пояс, карабін і сигнально - рятувальна мотузка повинні бути випробувані.

7.3.34. Ступінь придатності рятувального пояса з мотузкою перевіряють зовнішнім оглядом і випробуванням.

7.3.35. Працівник, який користується поясом, разом з особою, яка виписує наряд - допуск на роботи усередині ємностей (колодязів), проводять зовнішній огляд пояса перед роботою і після кожного застосування.

Результати огляду записують у журналі.

7.3.36. Під час випробування на міцність пояс піддають статичному навантаженню, для чого до кільця застебнутого на пряжку пояса (якщо пряжок дві, то застебнутого на обидві) прикріплюють вантаж масою 200 кг і залишають його у підвішеному стані на 5 хв. Після зняття вантажу на поясі не повинно залишатися ніяких слідів. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.37. Під час випробування рятувальної мотузки до неї прикріплюють вантаж масою 200 кг і мотузку залишають у такому положенні протягом 15 хв. Довжину мотузки вимірюють перед початком і після закінчення випробування. Після зняття навантаження видовження мотузки не повинне перевищувати 5 % від її початкової довжини. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.38. Ступінь придатності карабінів для рятувальних поясів визначають також зовнішнім оглядом і випробуванням.

Зовнішній огляд карабінів повинен робитися одночасно з оглядом пояса.

Карабін також піддають випробуванню на міцність статичним навантаженням, для чого за вушко карабіна прикріплюють вантаж масою 200 кг. Підвішений карабін з відкритим затвором залишають під навантаженням протягом 5 хв. Після зняття вантажу форма карабіна не повинна змінитися, а звільнений затвор повинен правильно і вільно стати на своє місце. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.39. Роботи, пов’язані з можливим виділенням вибухонебезпечних продуктів, повинні виконуватися з використанням інструментів і пристроїв, що не дають іскор, у відповідному одязі і спецвзутті.

7.3.40. Після закінчення газонебезпечних робіт необхідно перевірити разом з особою, відповідальною за проведення робіт, повноту та якість їх виконання і зробити відповідний запис у наряді-допуску.

Після закінчення робіт усередині ємності перед закриванням люків відповідальний за проведення робіт повинен упевнитися, що в ємності не залишилися працівники, прибрати інструменти і матеріали.

7.4. Вогневі роботи

7.4.1. Вогневі роботи на об’єктах магістрального аміакопроводу необхідно виконувати з додержанням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009, та Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 255, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за № 541/5732 (ДНАОП 0.00-5.12-01).

7.4.2. До вогневих робіт відносять виробничі операції, пов’язані з застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням і нагріванням до температури, здатної спричинити загоряння матеріалів і конструкцій (електро- і газозварювання, бензогазорізання, роботи з застосуванням паяльних ламп, розігрівання бітуму, смол тощо).

7.4.3. Місця проведення вогневих робіт можуть бути:

постійними, що організовуються в спеціально обладнаних для цього приміщеннях (майстернях або відкритих площадках);

тимчасовими, коли вогневі роботи виконуються у процесі експлуатації або ремонту устаткування, під час будівельно-монтажних робіт.

Постійні місця проведення вогневих робіт на об’єктах магістрального аміакопроводу визначають наказом управління відповідно до установчих документів підприємства.

7.4.4. Наказом призначають відповідального за безпечні умови проведення зварювальних робіт і визначають засоби пожежогасіння.

7.4.5. Постійне місце проведення вогневих робіт може влаштовуватися у приміщенні або кабіні з припливно-витяжною вентиляцією або на площадці, відгородженій від загальної території легкими вогнестійкими непрозорими переносними огорожами (щитами або ширмами) висотою не менше 1,8 м.

7.4.6. Площадка повинна знаходитися на відстані не менше 40 м від резервуарів з легкозаймистими рідинами.

7.4.7. Місце проведення вогневих робіт повинне бути забезпечене необхідними засобами пожежогасіння. Види і кількість первинних засобів пожежогасіння визначають у відповідності з Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009.

7.4.8. Вогневі роботи у місцях їх постійного проведення виконуються без оформлення наряду - допуску у світлий час доби (за винятком аварійних ситуацій).

7.4.9. Вогневі роботи підрозділяють на два етапи: підготовчий і проведення вогневих робіт.

Підготовчі роботи

7.4.10. До підготовчих робіт відносять роботи, пов’язані з підготовкою виконавців, устаткування, комунікацій, конструкцій до проведення вогневих робіт.

7.4.11. Перед початком проведення вогневих робіт на постійному місці необхідно:

перевірити освітлення робочого місця, світло не повинне засліплювати очі;

оглянути і привести в порядок робоче місце;

перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту, надіти їх;

у приміщеннях, де застосовуються шкідливі речовини, за 10-15 хвилин до початку роботи увімкнути систему припливно-витяжної вентиляції.

7.4.12. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях дозволяється лише після звільнення робочого місця від горючих матеріалів у радіусі, зазначеному у таблиці 2, захисту горючих конструкцій від вогню і бризок розпеченого металу і забезпечення засобами пожежогасіння (вогнегасниками, ящиком з піском і лопатою, відром з водою, повстиною).

Таблиця 2

7.4.13. Перед зварюванням ємності (резервуари, баки тощо) підготовляють відповідно до пункту 7.3.16 цих Правил.

7.4.14. Перед початком і під час проведення вогневих робіт слід виконати експрес-аналіз повітряного середовища на вміст вибухонебезпечних речовин із застосуванням газоаналізаторів.

7.4.15. Щоб запобігти потраплянню сторонніх осіб у робочу зону зварювання, місце проведення зварювальних робіт повинне бути відгороджене згідно з ГОСТ 12.4.059-89 “ССБТ. Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия”.

7.4.16. Для проведення вогневих робіт поблизу струмоведучих пристроїв останні повинні бути знеструмлені, а місця роботи відгороджені щитами, які виключають можливість випадкового проникнення до струмоведучих частин і короткого замикання. На огорожах повинні бути встановлені переносні плакати для попередження про небезпеку ураження електричним струмом: ”Не вмикати! Працюють люди”, „Стій! Напруга”.

7.4.17. Перед початком роботи слід підготувати і перевірити необхідний для роботи ручний інструмент.

7.4.18. Необхідно перевіряти справність електрозварювальної апаратури і електровимірювальних приладів, наявність і справність заземлення електричних машин і трансформаторів. Захисному заземленню підлягають металеві корпуси апаратів, кожухи зварювальних установок і пускових

електроприладів, зворотні проводи (у місцях їх приєднання до вторинної обмотки зварювального трансформатора), а також конструкції, що зварюються, і столи, на яких проводиться зварювання.

7.4.19. При заземленні корпусів електрозварювальних агрегатів або зварюваних конструкцій спочатку приєднують заземлювальний провід до землі, а потім до бортового затискача або зварюваної конструкції. Відключення заземлення роблять у зворотному порядку.

7.4.20. Перед початком газового зварювання (різання) необхідно перевірити:

міцність і щільність приєднання газових шлангів до пальника (різака) і редукторів;

справність пальника (різака), редуктора і шлангів;

наявність достатнього підсмоктування до інжекторної апаратури;

правильність підведення кисню і горючого газу до пальника;

наявність прокладки для редуктора.

Проведення вогневих робіт

7.4.21. Вогневі роботи дозволяється розпочинати після отримання наряду - допуску і виконання в повному обсязі підготовчих робіт, за умови відсутності вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних речовин у повітряному середовищі або якщо їх концентрації не перевищують гранично допустимі вибухонебезпечні концентрації.

Гранично допустимі вибухонебезпечні концентрації згідно з чинними санітарними нормами для найбільш поширених на магістральному аміакопроводі речовин наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

7.4.22. Вогневі роботи в ємностях слід проводити при відкритих люках і викручених пробках.

Вміст у повітрі робочої зони шкідливих речовин, що утворюються під час зварювальних робіт, повинен відповідати “Санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень”, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99) і державному стандарту СРСР “ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”, затвердженому постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року № 3388 (ГОСТ 12.1.005-88).

7.4.23. Під час виконання вогневих робіт не допускається використання одягу і рукавиць із слідами масла, бензину, гасу та інших горючих рідин.

7.4.24. Не дозволяється прокладати зварювальний кабель разом з газозварювальними шлангами і трубопроводами, які знаходяться під тиском або при високій температурі, а також поблизу кисневих балонів і ацетиленових генераторів, це може спричинити займання або вибух.

7.4.25. Працівники починають вогневі роботи з дозволу відповідального за проведення вогневих робіт.

7.4.26. Під час проведення газозварювальних (газорізальних) робіт пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід встановлювати на відкритих площадках. Дозволяється їх тимчасова робота у добре провітрюваних приміщеннях.

7.4.27. Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розміщувати на відстані не ближче 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів і на відстані не менше 5 м від балонів з киснем і горючими газами.

7.4.28. У місцях встановлення ацетиленових генераторів слід вивішувати заборонні знаки: „Забороняється користуватися відкритим вогнем”, „Стороннім вхід заборонено”.

7.4.29. Під час проведення газозварювальних і газорізальних робіт необхідно користуватися шлангами, довжина яких не перевищує 30 м, під час виконання монтажних робіт – 40 м (застосування шлангів довжиною більше 40 м дозволяється у виняткових випадках за письмовим дозволом особи, яка затвердила наряд-допуск на виконання робіт).

7.4.30. Закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів повинне бути надійним. З цією метою необхідно застосовувати спеціальні хомутики.

Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях за довжиною ніпеля, за допомогою м’якої відпаленої (в’язальної) проволоки.

7.4.31. На стаціонарному зварювальному посту балони з ацетиленом, пропан-бутаном або іншими горючими газами і киснем зберігають окремо у металевій шафі з перегородкою.

7.4.32. Балони з газом під час їх зберігання, транспортування і експлуатації слід захищати від дії сонячних променів та інших джерел тепла.

Балони, що встановлюються у приміщеннях, повинні знаходитися від приладів опалення і печей на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем – не менше 5 м.

7.4.33. Відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок повинна бути не менше 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами – не менше 5 м.

7.4.34. Зберігати і транспортувати балони з газами необхідно тільки з накрученими на їх горловині захисними ковпаками.

7.4.35. Під час електрозварювальних робіт проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого устаткування, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних впливів.

Під час проведення електрозварювальних робіт, пов’язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, повинні застосовуватися міцні штангові кабелі.

7.4.36. Конструкції електродотримача для ручного зварювання по-винні забезпечувати надійне затискання і швидку заміну електродів, а також виключати можливість короткого замикання.

7.4.37. Струмопровідні частини електродотримача повинні бути ізольовані, крім того, повинен бути забезпечений захист від випадкового доторкування до них рук зварника або зварюваного виробу.

7.4.38. Електроди, які застосовуються для зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальному значенню зварювального струму.

7.4.39. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена.

7.4.40. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток тощо) не повинна перевищувати 75 ?С.

7.4.41. Опір ізоляції обмоток зварювальних трансформаторів і перетворювачів струму повинен бути не менше 0,5 МОм і вимірюватися після проведення ремонту, але не рідше одного разу на 6 місяців.

7.4.42. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов’язаний ре-тельно оглянути місце їх проведення і усунути можливі причини виникнення пожежі.

7.4.43. З метою недопущення виникнення пожежі необхідно забезпечити спостереження за місцем проведення вогневих робіт протягом 3-х годин після їх закінчення.

7.4.44. У кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися від електромережі, шланги від’єднуватися і звільнятися від горючих рідин і газів.

Після закінчення робіт уся апаратура та обладнання повинні бути прибрані у спеціально відведені приміщення (місця).

7.5. Робота в електроустановках

7.5.1. Під час виконання експлуатаційних і ремонтних робіт в електроустановках слід додержуватися вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 і цього підрозділу.

7.5.2. До робіт в електроустановках допускають осіб, які пройшли інструктаж і навчання безпечних методів праці, перевірку знань правил безпеки і інструкцій з виконуваних робіт.

Роботи в електроустановках повинні виконувати тільки працівники, які мають відповідну даній роботі групу з електробезпеки і не мають медичних протипоказань.

7.5.3. Роботи в електроустановках поділяють на:

роботи, які виконуються при повному знятті напруги з усіх струмоведучих частин електроустановки;

роботи, які виконуються при частковому знятті напруги у відкритій електроустановці або в електроустановці, розташованій в окремому приміщенні, де знято напругу тільки з тих приєднань або ділянок, на яких виконуються роботи;

роботи, які виконуються без зняття напруги віддалік від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, при яких виключене випадкове наближення працюючих людей і використовуваного ними оснащення до струмоведучих частин на небезпечну відстань і немає потреби у заходах для запобігання такому наближенню.

7.5.4. На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені роботодавцем переліки робіт у діючих електроустановках, які виконують з оформленням наряду - допуску.

У наряді-допуску вказують місце роботи, час початку і закінчення роботи, умови безпечного проведення роботи, склад бригади та осіб, відповідальних за безпеку робіт.

Форма наряду - допуску наведена у додатку 4 ДНАОП 0.00 - 1.21-98.

7.5.5. У переліках для кожної виконуваної роботи вказують кваліфікаційну групу виконавця з електробезпеки.

7.5.6. Роботи в електроустановках можуть проводитися також за усним розпорядженням головного інженера підприємства.

7.5.7. Розпорядження на провадження робіт має разовий характер і діє протягом не більше однієї доби.

За розпорядженням можуть провадитися:

роботи без зняття напруги віддалік від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, тривалістю не більше однієї зміни;

роботи, спричинені виробничою необхідністю, тривалістю до 1 години;

роботи зі зняттям напруги з електроустановок напругою до 1000 В, трива-лістю не більше однієї зміни.

7.5.8. Для забезпечення безпеки виконання робіт в електроустановках, які проводяться зі зняттям напруги, здійснюють такі технічні заходи:

відключення установки (частини установки) від джерела живлення;

знімання запобіжників;

від’єднання кінців живильних ліній, що забезпечує неможливість помилкового подавання напруги до місця роботи;

накладення заземлень(вмикання заземлювальних ножів або накладення переносних заземлень);

встановлення знаків безпеки і відгородження частин електроустановок, що залишаються під напругою;

огородження робочого місця і встановлення попереджувальних знаків безпеки.

7.5.9. Зняття напруги виконують так, щоб виділені для проведення робіт ділянки електроустановки з усіх боків були відділені від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою.

7.5.10. Відсутність напруги в електроустановках перевіряють покажчиками напруги, справність яких контролюють перед застосуванням.

7.5.11. Накладення заземлень безпосередньо на струмоведучі частини, на яких проводиться робота, потрібне у тому разі, коли ці частини можуть опинитися під наведеною напругою або на них може бути подана напруга небезпечного значення від стороннього джерела.

7.5.12. Місця накладення заземлень слід вибирати так, щоб заземлення були відділені видимим розривом від струмоведучих частин даного приєднання, які знаходяться під напругою.

7.5.13. Заземленню підлягають усі металеві конструкції. Опір заземлювального пристрою, призначеного тільки для захисту від статичної електрики з урахуванням малих розрядних струмів, складає 100 Ом.

7.5.14. На приводах розмикачів, відділювачів, вимикачів навантаження тощо, за допомогою яких відключають напругу в електроустановках, вивішують плакат „Не вмикати – працюють люди”, а якщо напруга відключена для допуску на повітряні лінії електропередавання– плакат „Не вмикати - робота на лінії”.

7.5.15. Роботи на струмоведучих частинах електроустановок повинні виконуватися бригадою у складі не менше 2-х людей з застосуванням основних електрозахисних засобів (ізолюючі штанги, ізолюючі та електровимірювальні кліщі, покажчики напруги, діелектричні рукавиці, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками) і додаткових засобів електрозахисту (калоші і килимки, переносні заземлення, ізолюючі підставки і накладки, огороджувальні пристрої, плакати безпеки).