Не допускається при травленні опускати у кислоту відразу велику кількість цинку.
Зберігати флюс та матеріали для його виготовлення необхідно у витяжній шафі у кількості, що не перевищує потреби на добу.
Для попередження забруднення робочого місця припій, який використовується під час роботи, повинен зберігатися у металевому ящику.
Кожна паяльна лампа повинна мати паспорт, де вказані результати заводського гідравлічного випробування і допустимого робочого тиску, і періодично, не рідше одного разу на місяць, перевірятися на міцність і герметичність з подальшим занесенням результатів у спеціальний журнал, не рідше одного разу на рік проходити гідравлічне випробування. Несправні лампи необхідно здавати в ремонт.
Паяльні лампи повинні забезпечуватися пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на певний тиск, а лампи ємністю 3 літри і більше — манометрами.
Заправку і розпалювання паяльних ламп необхідно виконувати на спеціально виділених місцях, очищених від горючих матеріалів, а конструкції із горючих матеріалів, які знаходяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами із негорючих матеріалів.
Під час виконання робіт з паяльною лампою необхідно додержуватись таких вимог:
перед розпалюванням перевірити її справність;
резервуар лампи не повинен мати тріщин і запайок легкоплавкими припоями; пробка наливного отвору повинна бути закручена до відказу; розбирати паяльну лампу можна лише після стравлювання стиснутого повітря;
гасити полум’я паяльної лампи слід тільки запірним вентилем.
Під час виконання робіт з паяльною лампою не допускається: розпалювати несправну паяльну лампу;
заливати лампу пальним більше ніж на 3/4 ємності її резервуару; заправляти паяльну лампу пальним, виливати пальне або розбирати паяльну лампу ближче ніж за 3 м від відкритого полум’я; заливати пальне в неохолоджену лампу;
випускати стиснуте повітря через наливний отвір лампи, що горить, або при неохололому пальнику;
підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більш
допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
відкручувати запірний вентиль і пробку заливної горловини паяльної лампи, поки лампа горить або ще не охолола;
працювати з паяльною лампою поблизу легкозаймистих і горючих матеріалів;
працювати з лампою, яка не пройшла періодичну перевірку.
Під час виявлення несправності паяльної лампи (підтікання резервуара, просочування палива, деформації резервуара тощо) необхідно негайно припинити роботу з нею.
Свинець і кольорові метали необхідно плавити тільки у витяжній шафі. Посудину з розплавленим металом забороняється ставити на сиру підлогу.
У приміщенні, де виконуються мідницькі роботи, повинні завжди знаходитися кислотно-нейтралізуючі розчини.
Вимоги безпеки під час виконання фарбувальних робіт та антикорозійної обробки
Під час виконання фарбувальних робіт та робіт з антикорозійної обробки можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (пожежі, вибухи);
падіння працівників з висоти (помостів, драбин-стрем’янок тощо);
падіння деталей, вузлів, агрегатів;
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (ксилолу, толуолу, ацетону, уайт-спіриту тощо).
Організація і виконання роботи в фарбувальних цехах і на дільницях повинна відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно- правових актів.
Роботи з фарбування та антикорозійної обробки проводяться в окремих приміщеннях, які оснащені устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
Роботи з приготування фарб, фарбування та антикорозійної обробки виконуються при працюючій вентиляції.
Лакофарбувальні матеріали повинні надходити на робочі місця у готовому вигляді. Змішування та розбавлення усіх видів фарб повинно
проводитися в окремому приміщенні (відділенні) для приготування фарби.
Переливання лакофарбувальних матеріалів із однієї тари в іншу повинно проводитися на металевих піддонах з бортами не нижче 50 мм.
Запас матеріалів для фарбування та антикорозійної обробки на дільниці необхідно зберігати у закритій тарі і він не повинен перевищувати змінної потреби.
Уся тара з лакофарбувальними матеріалами повинна мати бирку (ярлик) з точним найменуванням матеріалу.
Під час виконання робіт з пульверизатором повітряні шланги повинні бути надійно з’єднані хомутами. Роз’єднувати шланги допускається тільки після припинення подання повітря.
Під час нанесення покриття пульверизатором з початку роботи слід попередньо перевірити справність шлангів, бачка для фарби, манометра, фарборозпилювача, запобіжного клапана.
Щоб уникнути зайвого туманоутворення і з метою зменшення забруднення робочої зони аерозолем, парами фарб і лаків, при фарбуванні пульверизатором фарборозпилювач слід тримати перпендикулярно фарбованій поверхні на відстані не більш 350 мм від неї.
Забороняється застосовувати для пульверизаторного фарбування емалі, фарби, матеріали для ґрунтування, що містять у собі з’єднання зі свинцю. Як виняток допускається застосовувати ці матеріали лише з дозволу органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, коли неможлива заміна з’єднань зі свинцю менш шкідливими з технічних причин; при цьому повинні вживатися відповідні застережні заходи.
Лакофарбувальні матеріали, до складу яких входять дихлоретан та метанол, допускається застосовувати тільки при фарбуванні щіткою.
Під час фарбування кузовів фургонів і автобусів, кабін, великих ємностей та на висоті більше 1 м необхідно користуватися міцно установленими помостами з поручнями, переносними або пересувними драбинами- стрем’янками.
Фарбування всередині кузова автобуса, фургона тощо необхідно
проводити при відкритих дверях, вікнах, люках.
Перед антикорозійним обробленням, фарбуванням і особливо сушінням газобалонного автомобіля необхідно повністю випустити (злити) газ із балонів на посту випуску (зливу), а балони продути стиснутим повітрям або інертним газом до повного видалення залишків газу.
Розміри фарбувальних камер повинні забезпечувати зручний підхід працівників до автомобіля, що фарбується. Прохід між стіною камери і автомобілем, що фарбується, повинен мати ширину не менше 1,2 м.
Фарбування в електростатичному полі повинно здійснюватися у фарбувальній камері, яка обладнана припливно-відсмоктувальною вентиляцією. Увесь технологічний процес фарбування повинен виконуватися автоматично, вручну допускається тільки навішувати та знімати вироби поза межами камери.
Електрофарбувальні камери повинні огороджуватися, двері — зблоковані з високовольтним обладнанням (тобто при відчиненні дверей камери напруга автоматично знімається).
Переміщення автомобілів до фарбувальних камер повинно здійснюватися за допомогою транспортерів, візків тощо, які б виключали пересування автомобілів своїм ходом.
Фарбувальні камери необхідно очищати від осілої фарби у міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень, після закінчення зміни і при працюючій вентиляції.
Сепаратори необхідно очищати у міру їх забруднення, але не рідше ніж через 160 годин роботи фарбувальної камери.
Для полегшення очищення камер від осілої фарби їх стінки треба покривати тонким шаром консистентної змазки. При очищенні поверхні від відкладень не можна допускати ударів об металеві конструкції.
Рукоятки інструментів для ґрунтування та фарбування (шпателів, щіток, ножів) повинні кожен день після закінчення роботи очищатися.
На фарбувальних дільницях і в фарбоприготувальних відділеннях, місцях зберігання фарбувальних матеріалів і тари із-під них не допускається:
проводити роботи з лакофарбувальними матеріалами і розчинниками без застосування засобів індивідуального захисту (спецодягу, респіраторів, захисних окулярів тощо);
користуватися відкритим вогнем (сірниками, паяльними лампами, проводити зварювальні роботи тощо), палити на дільницях фарбування і антикорозійної обробки, у місцях збереження фарб та розчинників, а також у місцях збереження порожньої тари з-під фарб та розчинників;
використовувати лакофарбувальні матеріали (фарби, розчинники тощо) невідомого складу;
проводити роботи при вимкненій або несправній вентиляції; користуватися інструментом, який дає іскру при ударах, та електроінструментом;
тримати легкозаймисті рідини у відкритій тарі;
зберігати порожню тару з-під фарб і розчинників у робочих приміщеннях; для зберігання порожньої тари необхідно виділити спеціальне приміщення (склад) або площадку поза приміщенням на відстані від нього не менше 25 м;
виконувати фарбувальні роботи в одній камері різнотиповими лакофарбувальними матеріалами одночасно або без перерви на очищення камери;
підвищувати тиски вище робочого у фарбонакачувальному бачку; застосовувати для пульверизаційного фарбування емалі, фарби, ґрунтовки та інші матеріали, які мають у своєму складі свинцеві з’єднання; залишати використані обтиральні матеріали на ніч; зберігати харчові продукти.
Розлиті на підлогу фарби і розчинники необхідно негайно прибирати із застосуванням піску або тирси і видаляти із фарбувальної дільниці.
Обтиральні матеріали (ганчір’я) після застосування повинні складатися в металеві ящики з кришками.
Після закінчення роботи з лакофарбовими та антикорозійними матеріалами та перед прийманням їжі необхідно старанно вимити руки з милом. Після роботи необхідно також прийняти душ.
При виконанні робіт з антикорозійної обробки автомобілів необхідно користуватися вимогами безпеки для фарбувальних робіт.
Вимоги безпеки під час виконання акумуляторних робіт
Під час виконання робіт з ремонту і зарядження акумуляторних батарей
можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (вибухи при зарядженні батарей; опіки кислотою, електролітом, розплавленим свинцем);
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (парів кислот, аерозолю свинцю).
Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися в окремих приміщеннях, які оснащуються устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
Роботи з ремонту акумуляторних батарей повинні виконуватись при працюючій вентиляції.
Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком зарядження батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніш як через 1,5 години після закінчення зарядження.
Вентиляція зарядного відділення блокується із зарядним пристроєм; зарядний струм не подається до акумуляторних батарей при непрацюючій вентиляції.
Для переміщення акумуляторних батарей по території та в приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками, платформа яких виключає можливість падіння батарей.
Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережних заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
Готувати кислотний електроліт необхідно в спеціальних посудинах (керамічних, пластмасових і т. п.), при цьому необхідно спочатку налити дистильовану воду, а потім вливати кислоту тонким струменем.
Переливати кислоту із бутлів слід тільки за допомогою спеціальних пристроїв (качалок, сифонів тощо).
Бутлі з кислотою, електролітом допускається переносити на спеціальних носилках або інших пристроях, які виключають падіння бутлів, а також перевозити, міцно закріпивши їх на візках. Пробки на бутлях повинні бути щільно закриті.
Під час приготування лугового електроліту посудину з лугом слід відкривати обережно, не прикладаючи великих зусиль. Щоб полегшити відкривання посудини, пробка якої залита парафіном, допускається прогрівати горловину посудини ганчіркою, змоченою гарячою водою.
Великі шматки їдкого калію необхідно дробити, накриваючи їх чистою тканиною для запобігання розлітанню дрібних частинок. У чисту сталеву (фаянсову, пластмасову) посудину спочатку наливають дистильовану воду, а потім за допомогою сталевих щипців (пінцета, металевої ложки) кладуть шматки подрібненого їдкого калію і змішують його до розчинення скляною або ебонітовою паличкою.
Акумуляторні батареї, що установлюються для зарядження, повинні з’єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння. З’єднувати наконечники акумуляторних батарей дротом «закруткою» забороняється.
Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від’єднання їх повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні.
Електрообладнання у приміщенні для зарядки акумуляторів повинно бути виконано у вибухобезпечному виконанні згідно з вимогами ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования».
Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо).
Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися тільки при відкритих пробках і включеній витяжній вентиляції.
Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.
Плавлення свинцю і заповнення ним форм при відливанні деталей акумуляторів, а також плавлення мастики і ремонт акумуляторних батарей повинні проводитися тільки на робочих місцях, які обладнані місцевою витяжною вентиляцією.
Під час плавлення свинцю і роботи з кислотою та електролітом необхідно користуватися захисними окулярами, надягати гумовий фартук, напівчоботи гумові та рукавиці гумові.
Розбирання пластин акумуляторних батарей повинно провадитися тільки після їх промивання.
В акумуляторній дільниці повинні знаходитись умивальник, мило, вата в упаковці, рушник і закриті посудини з 5-10 %-ним нейтралізуючим розчином
питної соди (для шкіри тіла) і 2-3 %-ним розчином питної соди (для очей).
При експлуатації лужних акумуляторів як нейтралізуючий засіб застосовуються 5-10 %-ний розчин борної кислоти (для шкіри тіла) і 2-3 %-ний розчин борної кислоти (для очей).
Під час попадання кислоти або електроліту на відкриті частини тіла необхідно негайно промити цю ділянку тіла нейтралізуючим розчином, а потім водою з милом.
Під час попадання кислоти, електроліту в очі необхідно промити їх нейтралізуючим розчином, потім водою і негайно звернутися до лікаря.
Електроліт, пролитий на стелаж, верстак та інше необхідно витерти ганчір’ям, змоченим у 10 %-ному нейтралізуючому розчині, а пролитий на підлогу — спочатку посипати тирсою, зібрати її, а потім це місце змочити нейтралізуючим розчином і протерти насухо.
Усі посудини з кислотою, електролітом, лугом та дистильованою водою повинні мати написи з назвами речовин, які в них знаходяться, нанесеними безпосередньо на посудину.
На вхідних дверях в акумуляторну дільницю встановлюють знаки безпеки: «Палити заборонено», а на дверях зарядного відділення — «Вхід заборонено», «Користуватися відкритим вогнем заборонено».
Забороняється зберігати продукти харчування і вживати їжу в приміщеннях акумуляторної дільниці.
Після закінчення робіт в акумуляторній необхідно старанно вимити з милом обличчя та руки і прийняти душ.
Під час виконання акумуляторних робіт не допускається:
входити в зарядну з відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою тощо);
виконувати роботи при виключеній або несправній вентиляції;
користуватися в зарядній електронагрівальними приладами;
зберігати в акумуляторному приміщенні бутлі із сірчаною кислотою або бутлі з лугом у кількості більше добової потреби, а також порожні бутлі та посудини (їх необхідно зберігати у спеціальному приміщенні);
спільно зберігати та заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
перебування працівників у приміщенні для зарядження акумуляторних батарей, крім обслуговуючого персоналу;
готувати електроліт у скляному посуді, за винятком промислових установок,
виготовлених із хімічно стійкого скла;
переливати кислоту вручну, а також вливати воду в кислоту; брати їдкий калій руками: його необхідно брати за допомогою сталевих щипців, пінцета або металевої ложки;
перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням;
зберігати харчові продукти та приймати їжу в приміщенні акумуляторної.
Вимоги безпеки під час виконання ковальсько-ресорних робіт
Під час виконання ковальсько-ресорних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
падіння ресор, ресорних листів, заготовок, що обробляються;
осколки металу, що відлітають, та обрубані частини металу;
термічні фактори (опіки рук та ніг);
підвищені рівні шуму, вібрації;
підвищена температура повітря, променеве тепло.
Організація ковальсько-ресорних робіт і експлуатація ковальсько- пресового обладнання повинні відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись в окремому одноповерховому приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись при працюючій вентиляції.
Ковадло для ручного кування повинно бути закріплене на дерев’яній підставці, яка підсилена залізним обручем, і установлене так, щоб робоча поверхня його була горизонтальною. Висота ковадла над рівнем підлоги повинна бути в межах 600-800 мм.
Для міцного утримання заготовок, що обробляються, на рукоятки кліщів слід одягати затискні кільця.
Кліщі слід вибирати за розміром так, щоб при захопленні поковок зазор між рукоятками кліщів був не менше 45 мм. Для обмеження зближення рукояток повинні передбачатись упори.
Перед куванням нагрітий метал необхідно очистити від окалини
металевою щіткою або скребком.
Класти заготовку необхідно на середину ковадла так, щоб вона щільно прилягала до нього.
Під час виконання ковальсько-ресорних робіт допускається підтримувати заготовки руками за умови забезпечення безпеки праці працівників.
Коваль повинен тримати інструмент (кліщі, оправки) так, щоб рукоятка знаходилась не проти нього, а збоку.
Перед початком робіт на молоті слід перевірити холостий хід педалі, справність огородження (блокування), а також прогріти бойки молота шматком гарячого металу, затискуючи його між верхнім та нижнім бойками.
Команду молотобійцю «Бий!» може подавати тільки коваль. При команді «Стій!», ким би вона не була подана, молотобоєць повинен негайно припинити роботу.
Коваль без попередження молотобійця не накладає інструмент на поковку і не змінює її положення.
Під час рубання металу в напрямку, куди можуть відлітати обрубані його куски, повинні установлюватися переносні захисні щити.
Для охолодження ручного інструменту біля устаткування (кувалд гарячого кування) повинні установлюватись ємності з водою.
Під час виконання ковальських робіт не допускається: кувати чорний метал, охолоджений нижче 800 °С;
кувати метал на мокрій або замасленій ковадлі; застосовувати непідігрітий інструмент (кліщі, оправки); торкатися руками (навіть у рукавицях) до гарячої заготовки; установлювати заготовку під край бойка молота; допускати холості удари верхнього бойка молота по нижньому; вводити руку в зону дії бойка і класти поковку руками; працювати інструментом, що має наклеп; стояти проти кінця поковки, яка обрубується.
Гарячі поковки і обрубки металу необхідно складати збоку від робочого місця. Не допускається накопичення їх на робочому місці.
Перед ремонтом рами автомобіля вона повинна установлюватися у стійке положення на підставки (козелки).
Не допускається виконувати ремонт рам, які вивішені на підйомних механізмах або установлені на ребро.
Підіймати, транспортувати та перевертати автомобільні рами слід тільки за допомогою підйомних механізмів.
Гідравлічні струбцини для клепання повинні надійно підвішуватися до стелі або спеціального пристрою.
Для згинання штабового металу або виготовлення вушок листів ресор повинні застосовуватись спеціальні стенди, які споряджені затискним гвинтом для кріплення полоси.
Рихтування ресор може проводитися тільки на спеціальній установці. У разі рихтування ресор вручну такі роботи повинні проводитися на спеціально відведених дільницях із застосуванням протишумових заходів.
Не допускається: обрубувати ненагріті листи ресор;
ставити листи ресор, ресори та підресорники до стіни вертикально; їх слід класти на стелажі у горизонтальному положенні;
поправляти заклепку після подання рідини під тиском у циліндр струбцини; працювати на верстаті для рихтування ресор, що не має кінцевого вимикача реверсування електродвигуна.
Вимоги безпеки під час виконання кузовних робіт
Під час виконання кузовних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
частини абразивних кругів, що розлітаються; гострі кромки, краї, задирки заготовок, деталей та виробів; термічні фактори (опіки рук при вирізанні газовим зварюванням пошкоджених місць);