документацією з експлуатації та монтажу.
Якщо паспорт складається не виробником, до нього додається експертний висновок про відповідність підйомника розрахунковій вантажопідіймальності, складений на підставі розрахунку або аналізу порівняння з підйомниками такої самої моделі.
Крім технічної документації підйомник споряджається табличкою, яка повинна бути встановлена на видному місці із зазначенням: назви виробника та його знака для товарів і послуг; вантажопідіймальності;
дати виготовлення;
порядкового номера за нумерацією виробника та інших відомостей відповідно до вимог технічних умов на конкретний виріб.
Метод виконання написів на табличці має забезпечувати їх схоронність протягом усього строку служби виробу.
Суб’єкти господарювання, що постачають (продають) підйомники або їх складові частини, виготовлені за кордоном, мають забезпечити спорядження цих підйомників (складових частин) експлуатаційними документами (паспортами, настановами з експлуатації), табличками і маркуваннями, що відповідають вимогам цих Правил, викладеними українською або іншою мовою міжнаціонального спілкування.
Монтаж, ремонт підйомників здійснюються згідно з настановою з експлуатації, монтажу та обслуговування виробника підйомників.
Акт готовності підйомника після монтажу складається організацією, яка його змонтувала, і додається до паспорта з такою документацією:
проект (план) встановлення;
акт виконання будівельних робіт (для підйомників, які закріплюються на фундаменті);
протоколи перевірки величини опору ступенів ізоляції та перевірки ізоляції електрообладнання і електропроводки.
Підйомники споряджаються індивідуальним номером і під цим номером обліковуються в журналі їх обліку суб’єкта господарювання.
Підйомники підлягають первинному, періодичному та позачерговому технічним оглядам відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687 (далі — Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687).
Первинному технічному огляду підлягають нововиготовлені підйомники перед уведенням їх в експлуатацію.
Періодичному технічному огляду підлягають підйомники, що перебувають в експлуатації:
до закінчення строку служби (граничного строку експлуатації) підйомника, установленого експлуатаційними документами виробника або організаційно- методичними документами щодо проведення експертного обстеження цих підйомників, повному технічному огляду — не рідше одного разу на три роки, частковому технічному огляду — не рідше одного разу на 12 місяців;
після закінчення строку служби (граничного строку експлуатації) підйомника в межах продовжуваного строку безпечної експлуатації в терміни, установлені регламентом технічних оглядів на продовжуваний строк безпечної експлуатації, розробленим відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, уповноваженою організацією після проведення нею позачергового технічного огляду.
Позачерговому технічному огляду підлягають підйомники в разі: уведення їх в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації; перерви в експлуатації більш як на 12 місяців;
закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувалися під час експертного обстеження);
експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;
аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру;
отримання припису посадової особи центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці в разі виявлення дефектів, пошкоджень і порушень цих Правил, що впливають на їх безпечну експлуатацію.
В інших випадках позачерговий технічний огляд підйомників проводиться відповідно до вимог чинного законодавства України або за ініціативою суб’єкта господарювання.
Технічний огляд має проводитися відповідно до вимог організаційно- методичних документів, розроблених з урахуванням вимог документації з експлуатації підйомника і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687. За відсутності в документації таких вимог організаційно-методичні документи розроблюються з урахуванням вимог цих Правил. Технічний огляд має проводитися за участю працівника, відповідального за технічний стан підйомників.
Позачерговий технічний огляд у разі закінчення граничного строку експлуатації проводиться у визначеному уповноваженою організацією обсязі з урахуванням виконаних робіт під час проведення експертного обстеження підйомника. Після проведення технічного огляду уповноважена організація розробляє регламент технічних оглядів на продовжуваний строк безпечної експлуатації, який зберігається разом з паспортом підйомника.
Технічний огляд підйомників проводиться в кілька етапів:
вивчення експлуатаційних (паспорт, настанова з експлуатації тощо), конструкторських (проектних), ремонтних і інших документів, що містять дані про підйомник за весь період експлуатації;
аналіз умов та режимів експлуатації;
проведення огляду, неруйнівного контролю, якщо це передбачено організаційно-методичними документами;
проведення випробування (без навантаження, статичне та динамічне);
оцінка технічного стану;
визначення умов та строку подальшої експлуатації.
Під час проведення огляду перевіряються:
стан металоконструкцій та їх з’єднань (наявність тріщин, деформацій);
спрацювання поверхонь шарнірних з’єднань;
наявність підтікання масла, герметичність гідропроводів;
опір ізоляції струмоведучих частин електрообладнання та електрична міцність ізоляції.
Статичне випробування підйомника проводиться навантаженням, яке перевищує на 25 % його вантажопідіймальність, у разі перебування вантажу в крайньому верхньому положенні протягом 10 хвилин.
Динамічне випробування підйомника проводиться навантаженням, яке на 10 % перевищує вантажопідіймальність підйомника, шляхом підіймання і опускання вантажу три рази.
Під час випробування підйомника перевіряється гідравлічна система на герметичність і регулювання запобіжного клапана.
Поява залишкових деформацій, мимовільне опускання лап, платформи не допускаються.
Результати технічного огляду мають бути занесені до паспорта.
Експертне обстеження (технічне діагностування) підйомників проводиться згідно з вимогами організаційно-методичних документів у порядку, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, у таких випадках:
після закінчення граничного строку експлуатації;
перед проведенням реконструкції чи модернізації;
у разі аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру, з метою визначення можливості відновлення;
у разі виявлення під час експлуатації і проведення технічного огляду спрацювання (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;
за ініціативи суб’єкта господарювання.
Суб’єкт господарювання, який експлуатує підйомники, забезпечує їх утримання в справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду та ремонту.
Суб’єкт господарювання:
призначає працівників, відповідальних за справний технічний стан і безпечне проведення робіт підйомниками, та обслуговуючий персонал;
забезпечує умови для виконання відповідальними працівниками, обслуговуючим і ремонтним персоналом своїх обов’язків.
Номер і дата наказу про призначення працівника, відповідального за справний технічний стан і безпечне проведення робіт підйомниками, мають міститися в паспорті підйомника.
Забороняється використовувати домкрати, у яких різьба гвинта чи гайки зношена більш ніж на 20 %.
Запобіжні клапани гідравлічних домкратів з ручним приводом, гідравлічних, електрогідравлічних і плунжерних підйомників не повинні допускати перевищення номінального тиску більше ніж на 12 %.
Вимоги безпеки до конвеєрів
Конвеєри повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности».
Рухомі частини конвеєрів (барабани, натяжні пристрої, муфти, ролики тощо) повинні бути огороджені у зонах постійних робочих місць, що зв’язані з технологічним процесом на конвеєрі, або по всій протяжності конвеєра, якщо мають вільний доступ або постійний прохід поблизу конвеєра для осіб, які не зв’язані з обслуговуванням конвеєра.
Конвеєри великої протяжності, що застосовуються при обслуговуванні автомобілів, повинні бути обладнані вимикаючими пристроями для зупинки конвеєра при аварійних ситуаціях з будь-якого місця.
На дільницях траси конвеєрів, що знаходяться поза зоною видимості оператора з пульта керування, повинна бути встановлена двостороння попереджувальна передпускова звукова і світлова сигналізація, яка вмикається автоматично за 5-10 сек. до вмикання привода конвеєра.
Двостороння сигналізація повинна забезпечувати не тільки оповіщення про пуск конвеєра осіб, що знаходяться поза зоною видимості з пульта керування конвеєром, але і подачу сигналу у відповідь на пульт керування з дільниць траси, які невидимі оператору, про готовність конвеєра до пуску.
Конвеєри з нахиленою стрічкою, що переміщують вантаж нагору, повинні мати механічні пристрої, які запобігають реверсуванню приводу і сповзанню вантажу назад до точки навантаження при відключенні живлення.
Конвеєри малої протяжності (до 10 м) у головній та хвостових частинах повинні бути обладнані аварійними кнопками для їх зупинки.
Пластинчасті та стрічкові конвеєри, а також рольганги, що розташовані на висоті більше 1 м, повинні мати борти висотою не менше 1/3 висоти вантажу, який переміщується.
Ширина конвеєра повинна бути більше на 200 мм від ширини вантажу, який переміщується.
У місцях переходу через конвеєри встановлюються перехідні містки шириною 0,8 м із суцільним настилом та перильним огородженням висотою не менше 1 м із відбортовкою понизу на висоту 0,14 м.
У місцях проходу під конвеєрами встановлюється захисне огородження на висоту не менше 2,2 м для запобігання падінню на людей вантажу, який переміщується.
Користуватися іншими місцями переходу/проходу над/під конвеєрами не дозволяється.
Вимоги безпеки до спеціалізованого устаткування, пристроїв
Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних властивостей та гальмових систем автомобілів повинна виключати можливість самовільного виїзду транспортних засобів зі стенда та обмежувати їх переміщення за його межі у поперечному напрямку під час випробувань.
Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути оснащені на в’їзді світловою сигналізацією і кінцевими вимикачами.
В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути блокуючий пристрій, який відключає привід при відкритому завантажувальному люці.
Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для накачування шин повинне забезпечувати безпеку працівників від вильоту замкового кільця та розриву покришки при накачуванні шини.
На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути пристрій, який виключає привід при перевищенні встановленого значення тиску більше як на 10 %.
У конструкції пересувного устаткування, яке призначене для монтажу, демонтажу та транспортування складальних одиниць і агрегатів автомобіля, повинні бути стояки та упори, що запобігають їх падінню або зміщенню на платформі, і стоянковий гальмівний пристрій.
Пересувне та переносне обладнання повинне мати захвати для його переміщення або перенесення.
Конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати надійність і стійкість при їх застосуванні, а також запобігати сковзанню транспортних засобів, що установлені на них. На кожній підставці (козелку) повинно бути зазначене граничнодопустиме навантаження.
Конструкція упорних автомобільних колодок повинна відповідати таким вимогам:
витримувати максимальне навантаження, що дорівнює половині
навантаження на вісь автомобіля (повної маси) відповідного типу;
забезпечувати щільне установлення під колеса;
виключати ковзання після установлення у разі початку руху автомобіля.
Конструктивне виконання упорних автомобільних колодок повинно відповідати вимогам РСТ 1804-87 «Колодки упорні автомобільні. Технічні умови».
Гнучкі та жорсткі зчіпки повинні забезпечувати надійне кріплення буксированого та буксируючого автомобілів у процесі буксирування,
симетричний розподіл передавання тягового зусилля (для жорстких зчіпок), простоту та зручність закріплення на буксируючому і буксированому автомобілях і виготовлятися відповідно до вимог ДСТУ 1895-92 «Зчіпки гнучкі і жорсткі для буксирування автомобілів».
Помости, площадки для виконання робіт з обслуговування та ремонту транспортних засобів, які розташовані на висоті 1 м і більше (над рівнем підлоги), повинні бути стійкі, мати драбину і поручні висотою 1 м з одним середнім проміжним горизонтальним елементом і суцільну бокову обшивку від підлоги на висоту не менше 0,15 м. Відстань між стояками поручнів не повинна бути більше 2 м. При довжині помостів, площадок більше ніж 3 м під ними повинні установлюватися проміжні опори. Ширина помосту повинна бути не менше 0,6 м.
Дошки настилу повинні бути укладені без зазорів та надійно закріплені. Кінці дощок повинні знаходитися на опорах. Товщина дощок повинна бути не менше 40 мм. При виготовленні настилу із металу він повинен бути рифленим.
Переносні драбини-стрем’янки, що виготовлені із дерева, повинні мати врізані у тятиву східці шириною не менше 150 мм і бути скріплені через кожні 2 м стяжними болтами.
Забороняється застосовувати драбини з набивними східцями.
Відстань між східцями драбини (у тому числі і помостів) не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм.
Драбини-стрем’янки повинні бути такої довжини, щоб працівник міг працювати зі східців, що відстають від верхнього кінця драбини не менше як на 1 м.
Нижні кінці драбини повинні мати наконечники, що перешкоджають її ковзанню.
Задні ніжки драбин-стрем’янок повинні бути скріплені стяжками.
Вимоги безпеки до інструментів
Ручні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не повинні мати:
на робочих поверхнях пошкоджень (вибоїн, відколів);
на бокових гранях у місцях затискання їх рукою задирок та гострих ребер;
на дерев’яних поверхнях ручок сучків, задирок, тріщин; поверхня повинна бути гладкою;
наклепів та перегартованих робочих поверхонь.
Молотки та кувалди повинні бути надійно насаджені на дерев’яні ручки і щільно заклинені м’якими, сталевими зайорженими клинами.
Ручки молотків та кувалд повинні бути виготовлені з твердих та в’язких порід сухого дерева і насаджені під прямим кутом по відношенню до вісі бойка. Застосування ручок з м’яких або товстошарових порід дерева забороняється.
Ручка повинна бути прямою, овального перерізу з незначним потовщенням до її вільного кінця.
Довжина ручок слюсарних молотків повинна бути в межах 300-400 мм залежно від ваги.
Усі інструменти, що мають загострені кінці для насаджування рукояток (напилки, викрутки, стамески тощо), повинні мати ручки, що відповідають розмірам інструменту, з бандажними кільцями.
Зубила повинні бути довжиною не менше 150 мм, а відтягнена частина зубила — 60-70 мм. Різальна частина зубила повинна мати пряму або злегка випуклу лінію.
Слюсарні лещата повинні бути у повній справності, міцно захоплювати затискуваний виріб і мати на губках неспрацьовану насічку.
Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок та головок болтів і не мати тріщин та забоїн, площини зіва ключів повинні бути паралельними і не повинні бути закатаними.
Розвідні ключі не повинні бути ослабленими у рухомих частинах.
Лезо викруток повинно за товщиною відповідати ширині шліца в головці гвинта.
Зенкери, свердла і тому подібний вставний інструмент повинні бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїн, задирок та інших дефектів. Хвостовики цього інструменту не повинні мати нерівностей, скосів, тріщин та інших пошкоджень, повинні бути міцно пригнаними і правильно центрованими.
Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах (інструментах) повинен бути:
розташований так, щоб виключити можливість випадкового включення;
улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.
Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного штуцера роздавального трубопровода та з’єднання шлангів між собою повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів із справною
різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.
Ручні електричні машини (інструмент) підлягають періодичній перевірці не менше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний».
У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.
Вимоги безпеки під час зберігання транспортних засобів
У місцях зберігання (стоянки) транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні виробничі фактори:
наїзди транспортних засобів на працівників у результаті самовільного руху транспортних засобів, при запусканні двигуна, зчепленні і розчепленні автомобіля з причепом (напівпричепом), під час руху заднім ходом;
падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, підніжки тощо);
опускання (падіння) перекидної кабіни вантажного автомобіля, кузова автомобіля-самоскида, виважених частин транспортних засобів.
Транспортні засоби допускається зберігати:
в опалюваних та неопалюваних приміщеннях;
на спеціально відведених площадках (місцях).
Приміщення та площадки зберігання транспортних засобів забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні бути постійно вільними. Установлення транспортних засобів у проїздах забороняється.
Ширина проїзду між транспортними засобами в приміщеннях і на площадках для стоянки повинна бути достатньою для вільного в’їзду транспортного засобу на своє місце (за один маневр), а відстань від межі проїзду до транспортного засобу — не менше 0,5 м.
Норми відстаней між транспортними засобами, елементами конструкцій будівель і споруд наведені в додатку 3 до цих Правил.
Порядок розміщення транспортних засобів визначається роботодавцем.
Автомобілі-цистерни для перевезення пально-мастильних, горючих та легкозаймистих речовин повинні зберігатися на окремих площадках або в ізольованих одноповерхових приміщеннях наземних гаражів, що мають безпосередній виїзд назовні та обладнані припливно-витяжною вентиляцією, групами не більше 50 автомобілів.
Не допускається зберігання в підземних гаражах-стоянках транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, а також транспортних засобів для перевезення фекальних рідин і сміття, отруйних, інфікованих та пально-мастильних матеріалів.
Асенізаційні автомобілі, а також транспортні засоби, що перевозять отруйні та інфіковані речовини, після роботи перед тим, як ставити на стоянку, необхідно старанно обробити (вимити, очистити тощо) і зберігати окремо від інших автомобілів.
Розміщення транспортних засобів, двигуни яких працюють на стиснутому природному газі, у багатоповерхових гаражах повинно передбачатись вище за транспортні засоби, двигуни яких працюють на рідкому пальному, а працюючих на зрідженому нафтовому газі — нижче за названі транспортні засоби.
Зберігання транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, допускається здійснювати спільно з автомобілями, які працюють на бензині та дизельному пальному, за умови додержання вимог цього розділу та розділу III цих Правил.
У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуатації транспортні засоби. Автомобілі (причепи, напівпричепи), що вимагають ремонту, повинні зберігатися окремо від справних транспортних засобів, для чого відводяться окремі зони зберігання.
Після постановки транспортного засобу в приміщенні для стоянки двигун зупиняється. Пуск двигуна для будь-якої мети, крім виїзду транспортного засобу з приміщення, забороняється.
На всіх транспортних засобах, які поставлені на стоянку, повинно бути вимкнено запалювання (подача палива) і відключена «маса», якщо є вимикач, а на автомобілях, де його немає або він несправний, необхідно зняти клему акумулятора. Транспортний засіб повинен бути загальмований стоянковим гальмом.
При зберіганні транспортних засобів на площадках з ухилом більше 1 %
під колеса необхідно установлювати упорні колодки.
На стоянку у закрите приміщення транспортні засоби, двигуни яких працюють на стиснутому природному та зрідженому нафтовому газі, допускається ставити тільки із справною газовою апаратурою, обладнанням. Перед постановкою такого транспортного засобу на стоянку необхідно закрити витратний вентиль, випрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і провести заїзд.
Після постановки транспортного засобу, двигун якого працює на газовому паливі, на відкриту стоянку необхідно, не виключаючи двигун, перекрити витратний вентиль і випрацювати увесь газ із системи, потім перекрити магістральний вентиль, після чого вимкнути запалювання.
При виявленні витікання газу із балонів на транспортному засобі, двигун якого працює на газовому паливі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу.
При безгаражному зберіганні транспортних засобів, двигуни яких працюють на стиснутому природному або зрідженому нафтовому газі, підігрів газових комунікацій допускається робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря.
Місця зберігання транспортних засобів повинні бути забезпечені жорсткими буксирними зчіпками із розрахунку один буксир на 10 автомобілів.
У приміщеннях і на площадках, які призначені для стоянки транспортних засобів, не допускається: