Якщо ВМ видають лише в світлий час доби, електроосвітлення сховища необов’язкове.
Вимикачі, запобіжники, розподільніщити, штепселі тощо встановлюють зовні будинку в закритих ящиках або в ізольованому приміщенні, оснащеному протипожежними засобами.
Адміністративно-побутові та караульні приміщення складу ВМ повинні бути забезпечені телефонним зв'язком. Якщо неможливо обладнати телефонний зв'язок, за погодженням з місцевим органом внутрішніх справ необхідно забезпечити склад ВМ двостороннім радіозв'язком. Між караульними постами і караульним приміщенням облаштовують двосторонній телефонний зв'язок. Засоби зв'язку розміщують поза вибухопожежонебезпечними приміщеннями.
Необхідність обладнання засобами охоронної та протипожежної сигналізації складів і сховищ визначається проектами, які розробляються та затверджуються в установленому порядку.
Усі склади ВМ обладнують протипожежними засобами. Номенклатура, кількість і місця розташування їх визначається проектом, погодженим з територіальними органами пожежного нагляду.
У кожному складі ВМ повинна бути інструкція, в якій викладено вимоги до утримання протипожежних засобів, правила користування ними та порядок дії персоналу складу та його охорони у разі виникнення пожежі на складі. Персонал складу ознайомлюють з цією інструкцією під розпис. Інструкцію розробляє суб'єкт господарювання і погоджує з територіальним органом пожежного нагляду.
Для запобігання лісовим і наземним пожежам на складах ВМ здійснюють такі заходи:
знімають дерн навколо кожного сховища на відстані не менше ніж 5 м;
навколо території складу на відстані 10 м від огорожі повинна бути вирита канава шириною по верху не менше ніж 1,5 м і глибиною не менше ніж 0,5 м, або проводитись систематична оранка смуги завширшки 5 м для знищення рослинності. Систематичність оранки смуги, очищення укосів та дна канав визначається інтенсивністю заростання їх травою в кожному конкретному випадку.
У разі влаштування об'єктів з пічним опаленням на димових трубах необхідно встановлювати іскроуловлювальні сітки.
Поверхневі і напівпоглиблені тимчасові склади ВМ
Будувати сховища тимчасових складів ВМ можна з будь-яких будівельних матеріалів. Дозволяється також пристосовувати під сховища складів ВМ будь-які будівлі та приміщення, що не використовуються за призначенням, та які відповідають вимогам безпечного зберігання ВМ. Топки печей, які є у пристосованих для сховищ будівлях, повинні бути замуровані.
У тимчасових складах ВМ :
дерев'яні стіни та дахи повинні бути покриті вогнестійкою речовиною;
підлога може бути дерев’яною, бетонною або глинобитною;
огорожу висотою не менше ніж 2 м допускається споруджувати з будь- яких будівельних матеріалів (жердин, дощок, дроту, канату тощо);
улаштовувати водойми необов'язково;
улаштовувати тамбури необов'язково, двері сховищ можуть бути одинарні;
для освітлення сховищ всередині можна використовувати переносні акумуляторні світильники або ліхтарі з сухими елементами живлення (металеві корпуси повинні бути у гумових чохлах);
у пристосованих приміщеннях можуть бути збережені наявні розміри вікон і дверей.
Серед іншого, до тимчасових складів ВМ висуваються такі ж вимоги, як і до постійних складів ВМ.
Загальна місткість тимчасового витратного складу ВМ повинна бути не більше: ВР - 120 т, детонаторів - 150 тис. шт., детонувального шнура та НСІ - 200 тис. м, вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - без обмеження.
Граничнодопустима місткість кожного сховища тимчасових витратних складів ВМ не повинна перевищувати 60 т ВР.
У межах міста (у разі проведення вибухових робіт під час будівництва метрополітену тощо) тимчасові склади ВМ дозволяється розміщувати у сухих провітрюваних підвалах будівель, які не використовуються, або у спеціально поглиблених до 2,5 м приміщеннях, засипаних зверху шаром ґрунту товщиною не менше ніж 2 м. Крім того, необхідно передбачати, щоб ВР, ЗІ та ПВА зберігалися у приміщеннях, відокремлених одне від одного та від приміщення підготовки ВМ цегляною (бетонною) стіною завтовшки не менше ніж 25 см.
Поверхневі та напівпоглиблені склади короткочасного
зберігання ВМ
Проекти будівництва складів короткочасного зберігання ВМ повинні відповідати вимогам пунктів 4.1- 4.2 цих Вимог. У всьому іншому вимоги повинні бути такими, як і до постійних складів ВМ.
В усіх сховищах витратного складу короткочасного зберігання ВМ має міститися не більше ніж: ВР - за проектом, детонаторів - 75 тис. шт., детонувального шнура та НСІ - 100 тис. м, вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - без обмеження.
Граничнодопустима місткість кожного сховища витратного складу короткочасного зберігання ВМ визначається проектом будівництва.
Огорожа складів короткочасного зберігання ВМ повинна бути заввишки не менше ніж 1,5 м і розміщуватись на відстані не ближче 20 м від найближчої стіни сховища, а відстань від огорожі до караульного приміщення бути не меншою ніж 15 м. Огорожу складів ВМ споруджують з будь- яких матеріалів.
Дерев'яні стіни сховищ складів короткочасного зберігання ВМ зовні й усередині необхідно покривати вапняно-соляним розчином у три шари. Дах, стеля і конструкції горищного перекриття складу ВМ повинні бути неспалимими або покритими вогнестійкою сумішшю.
Для таких складів ВМ необов'язково мати освітлення, телефонний зв'язок, канаву навколо огорожі складу, захист від блискавки та очищати зону навколо складу ВМ від дерев, кущів і трави.
Для короткочасних робіт можна зберігати ВМ:
у будь-яких будівлях і приміщеннях, що не використовуються та які відповідають вимогам безпечного зберігання ВМ;
у наметах, куренях і печерах;
у залізничних вагонах;
на суднах;
в автомобілях і причепах;
у наметах на майданчиках біля місць ведення вибухових робіт.
Кількість ВМ під час зберігання у нежитлових будівлях, землянках та інших приміщеннях в одному сховищі такого складу ВМ повинна бути не більшою ніж три тони ВР і 10 тис. шт. детонаторів з потрібною кількістю детонувального й вогнепровідного шнурів (засобів підпалювання ) та НСІ.
При цьому детонатори у заводській тарі необхідно розміщувати в дерев'яних ящиках, оббитих зсередини повстю або гумою товщиною не менше ніж 5 мм, а зовні - металевими листами, які закриваються замками.Ящики з детонаторами розташовують на відстані не ближче ніж 2 м від ВР.
У разі розміщення складів короткочасного зберігання ВМ у куренях, наметах, печерах та інших пунктах необхідно захищати їх від впливу атмосферних опадів і сонячних променів.
ВМ необхідно укладати на дерев'яні настили на висоті не менше ніж 20 см від
землі.
Такий склад ВМ необхідно огороджувати відповідно до вимог пункту
цих Вимог.
В окремому двовісному вагоні можна зберігати окремо не більше ніж 3 т ВР або 10 тис. шт. детонаторів разом з 1тис. м детонувального шнура чи НСІ.
В окремому чотиривісному вагоні можна зберігати окремо не більше ніж 6 т ВР або 20 тис. шт. детонаторів разом з 2 тис. м детонувального шнура чи НСІ.
У зазначених випадках кількість спільного зберігання вогнепровідного шнура та засобів його підпалювання не обмежується.
У двовісному вагоні ВМ можна спільно зберігати в обсязі не більше ніж 1 т ВР, 5 тис. шт. детонаторів, 1тис. м детонувального шнура чи НСІ та необхідної кількості вогнепровідного шнура (засобів його підпалювання), а в чотиривісному - відповідно вдвічі більше ВМ кожного переліченого виду.
У вагонах, призначених для спільного зберігання ВР і ЗІ, повинно бути три відділення відокремлені дерев'яними перегородками, оббитими металевими листами. Крайні відділення вагона призначаються для зберігання ВР і ЗІ, а середнє (тамбур) — для видачі ВМ.
Двері для входу у відділення повинні бути суцільними розміром не менше ніж 1,8 х 0,9 м.
Для зберігання ВМ треба пристосовувати тільки справні вагони без гальм і гальмових площадок. Якщо вагони використовувалися для перевезення вугілля або легкозаймистих матеріалів, їх необхідно очистити від залишків цих продуктів і промити лужною водою.
Двері вагона потрібно зашити наглухо, а з внутрішньої сторони обшити дошками. Для входу у вагон з однієї його сторони треба обладнати двері розміром не менше ніж 1,8 х 0,9 м, що відкриваються всередину.
У вагонах, завантажених ВМ, усі люки повинні бути закритими, двері замкнені на замки та опломбовані до початку будь-яких маневрів та їх транспортування.
Видавання ВМ, а також приймання їх залишків потрібно проводити тільки під час стоянки вагона в тупиках або на запасних коліях, які знаходяться від магістральних колій, промислових та житлових будівель на відстані, узгодженій з начальником залізничної станції (перегону).
Вагон-сховище ВМ необхідно закріплювати на місці стоянки, а вночі - позначати видимими сигналами. Закріплення вагона-сховища ВМ на місці стоянки повинно виключати його самовільне чи не санкціоноване переміщення.
Обладнання суден для зберігання ВМ під час виконання вибухових робіт на морях, ріках, озерах і водоймищах повинно відповідати проектам, які погоджені з морським (річковим) регістром.
5.19 Для обладнання сховищ ВМ використовують тільки справні самохідні судна, що мають для зберігання цих матеріалів відповідні приміщення.
Для стоянки судна необхідно обирати місце, віддалене від пристаней, житлових і промислових будівель і споруд, від стоянок інших суден і від місця ведення вибухових робіт на безпечну відстань і в усіх випадках поза межами фарватеру.
Якщо судна раніше використовувались для перевезення нафтопродуктів, кислот, бертолетової солі або легкозаймистих речовин, їх необхідно очистити від залишків цих продуктів і промити лужною водою до завантаження ВМ.
Визначання придатності суден для зберігання ВМ і приймання їх приміщень (сховищ) слід проводити відповідними комісіями за участю представників морського (річкового) регістра.
Для спільного зберігання ВМ на судні необхідно обладнати окремі приміщення для ВР і ЗІ з окремими виходами.
В усьому іншому до судна де зберігаються ВМ (порядку його завантаження, руху та розвантаження) пред'являються вимоги, встановлені відповідними нормативними актами.
Вибухові матеріали необхідно укладати і закріплювати у сховищах так, щоб у разі крену, качки, удару, посадки судна на мілину або виникнення інших небезпечних ситуацій виключалася можливість їх падіння, удару тощо.
Якщо судно з ВМ стоїть біля берега, сторонні особи не допускаються до нього ближче ніж на 50 м вздовж берега, для чого берегова стоянка загороджується з боку суші жердинами, колючим дротом або канатом. Кінціогорожі повинні входити у воду на відстань не меншу ніж 3 м від берега.
Зберігання ВМ безпосередньо на палубі судна дозволяється тільки у таких випадках:
на річкових суднах або суднах, які виходять в море на строк не більше ніж 3 доби;
якщо ВР і ЗІ будуть зберігатися в спеціальних ящиках (контейнерах) окремо один від одного; ящики (контейнери) повинні бути міцно закріплені та накриті брезентом.
Судна, призначені для зберігання ВМ повинні бути обладнані блискавкозахистом.
Сховища ВМ на суднах повинні освітлюватися електричним світлом. Електрична проводка, освітлювальна арматура та вимикачі повинні бути поза сховищами. Як аварійне освітлення дозволяється використовувати акумуляторні світильники.
Під час плавання судові сховища ВМ повинні знаходитися під постійним наглядом персоналу, який здійснює вибухові роботи. Під час стоянки судна в порту біля сховища ВМ необхідно виставляти озброєну охорону.
Коли судно повернулося з рейса всі залишки ВМ необхідно негайно перевезти на берег і здати на склад ВМ.
На роботах пересувного характеру (сейсморозвідка, розчищення траси для лісових доріг тощо) дозволяється зберігати ВМ на спеціально обладнаних автомобілях, причепах і візках (далі - пересувні склади). Проектування пересувного складу короткочасного зберігання ВМ на автомобілях, причепах і візках необхідно здійснювати з урахуванням вимог законодавства.
Пересувний склад повинен бути встановлений та міцно закріплений на автомобілі, візку або причепі.
Фургон виготовляють з дюралюмінію або дерева, обшитого зовні металевими листами та покритого з усіх боків вогнестійкою сумішшю.
Такий склад ВМ може бути самохідним або несамохідним.
У фургоні необхідно зробити відсіки для ЗІ та ВР, а також обладнати робоче місце для завідувача складом ВМ (роздавальника).
У передній частині фургона (у правому нижньому кутку) повинен бутиящик (відсік) для ЗІ з дверима для завантаження їх із ззовні. Цей відсік повинен бути оббитий зсередини м'яким матеріалом (повстю, гумою, поролоном тощо) для запобігання передачі детонації ВР у разі непередбаченого вибуху найбільшої кількості ЗІ.
Завантаження (вивантаження) ВР необхідно здійснювати через двері, розташовані з правої сторони фургона. Можна розташовувати двері в задній стінці фургона за умови наявності в ньому сигналізації, яка виведена в кабіну транспортного засобу та спрацьовує у разі відкривання дверей фургона.
Двері відсіків для ВР і ЗІ повинні мати врізні замки та додаткові пристосування, які перешкоджають відкриванню дверей у разі виходу з зачеплення замків.
Фургон повинен мати вікна з металевими ґратами відповідно до п. 3.15 цих Вимог. Кінці прутків ґрат повинні бути більші за розміри вікон понад 80 см з кожної сторони та надійно кріпитися до стіни фургона. Вікно в передній стінці фургона повинно розміщуватись на рівні заднього вікна транспортного засобу.
Між фургоном і кабіною водія повинна бути зроблена сигналізація.
Освітлюють фургон електричним світильником, плафон якого встановлюють у верхній передній частині фургона. Електропроводка повинна бути прокладена ззовні в захисному кожусі. Електрична проводка всередині фургона не дозволяється.
Пересувний несамохідний склад слід приєднувати до транспортного засобу, що буксирує склад ВМ, за допомогою жорсткого зчеплення та страхувального троса.
Під час транспортування несамохідного складу ВМ його маса не повинна перевищувати половини маси або трьох четвертей тягового зусилля
транспортного засобу, який буксирує цей склад ВМ.
Не можна завантажувати пересувний склад більше ніж на дві третини його вантажопідйомності.
Зберігання ВМ на спеціальних майданчиках дозволяється у таких випадках:
у разі проведення вибухових робіт для захисту об'єктів від ушкодження льодоходом і паводковими водами з терміном зберігання ВМ не більш 30 діб;
у разі проведення масових вибухів, геофізичних та інших разових робіт з терміном зберігання ВМ не більше 90 діб;
у разі проведення меліоративного будівництва з термінами і порядком зберігання ВМ, які дозволяється визначати керівникам будівельних організацій за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та органом внутрішніх справ, але які в усіх випадках не повинні тривати більше двох років за умови щорічної перереєстрації майданчиків і щорічного приймання їх в експлуатацію.
ВР і ЗІ зберігаються на окремих майданчиках, розташованих на відстані, безпечній щодо передачі детонації за умови прийняття ЗІ за активний заряд.
ВМ розміщують на дерев'яних настилах висотою не менше ніж 20 см від землі під укриттям або брезентовим покриттям (наметом).
Майданчики обгороджуються відповідно до пункту 5.4 цих Вимог.
Приміщення з сейфами та приміщення - сейфи
У наукових і навчальних організаціях дозволяється зберігати ВМ у приміщеннях з сейфами або в приміщеннях-сейфах. Зберігають ВР і ЗІ в одному приміщенні, але в різних сейфах. У кожному сейфі дозволяється зберігати не більше 10 кг ВР або 500 детонаторів і по 300 м детонувального і вогнепровідного шнурів, а також НСІ.
У таких приміщеннях:
повинні бути неспалимі стіни та перекриття;
не можна обладнувати робочі місця з постійним перебуванням людей у суміжних кімнатах, а також у кімнатах, розташованих під і над такими приміщеннями;
приміщення повинні бути відгороджені від сусідніх приміщень капітальною стіною з цегли або бетону товщиною не менше ніж 25 см;
двері в таких приміщеннях повинні бути виготовлені з матеріалу з межею вогнестійкості не менше 45 хв.;
сейф для зберігання ЗІ повинен бути всередині футерований м'яким матеріалом, розміщений не ближче ніж 2 м від сейфа з ВР, а також бути заземленим;
сейфи повинні бути розташовані на відстані, яка виключає передачу
детонації між ними.
Підземні склади ВМ, підземні витратні камери ВМ, підземні
дільничні пункти зберігання ВМ
Під час проектування підземних складів необхідно передбачати проведення та особливе обладнання виробок, що є власне складом, в яких розташовані камери і комірки для зберігання ВМ, а також підвідних виробок і допоміжних камер.
Виробки - камери або комірки необхідно розташовувати так, щоб вибух ВМ в одній з них не міг викликати детонацію ВМ у сусідніх.
Як допоміжні необхідно передбачати камери для:
перевірки електродетонаторів чи виготовлення запалювальних трубок і маркування детонаторів;
видавання ВМ;
розміщення засобів механізації вибухових і вантажо-розвантажувальних
робіт ;
зберігання касет і сумок;
розміщення електророзподільних пристроїв і протипожежних засобів.
Перелічені камери дозволяється розташовувати в тупиках підвідних до складу ВМ виробок.
Дільничні пункти зберігання ВМ треба експлуатувати відповідно до інструкцій, затверджених керівником суб’єкта господарювання.
Для зберігання вибухових, контрольних, вимірювальних приладів і пристроїв, а також касет і сумок в підземних складах ВМ необхідно використовувати спеціальні стелажі або шафи.
Кожний склад ВМ повинен мати телефонний зв'язок.
У підземних складах ВМ можна використовувати акумуляторні навантажувачі або інші засоби механізації вантажо-розвантажувальних робіт тільки у вибухобезпечному виконанні.
Умови розташування підземних складів ВМ такі:
відстань від будь-якої найближчої точки складу ВМ до стовбура шахти та навколостовбурних виробок, а також до вентиляційних дверей, руйнування яких може позбавити всю шахту або значні її ділянки припливу свіжого повітря, повинна бути для камерного складу ВМ не менше ніж 100 м, для складу ВМ коміркового типу - 60 м;
відстань від найближчої комірки або камери до виробок, призначених для постійного проходження людей, для складу ВМ камерного типу повинна бути не менше ніж 25 м і для складу ВМ коміркового типу - не менше ніж 20 м;
виробки, в яких розташовані камери або комірки для зберігання ВМ (сховища), не повинні безпосередньо сполучатися з головними виробками, а лише з'єднуватися з ними не менше ніж трьома підвідними прямолінійними або криволінійними виробками, що утворюють одна з однією прямі кути. Підвідні до складу ВМ виробки повинні закінчуватися тупиками довжиною не менше ніж 2 м і площею перетину не менше ніж 4 м ;
ширина основної виробки складу ВМ, у якій використовують навантажувачі, повинна забезпечувати їхній рух з поворотом на 90 градусів і мати розміри, що перевищують максимальні розміри вантажо- розвантажувальних механізмів з вантажами, у тому числі на криволінійних ділянках, не менше ніж на 60 см з кожного боку по ширині та 50 см по висоті від світильників;
кожен склад ВМ повинен мати два виходи для людей. Під час будівництва метрополітену і тунелів, а також у разі проведення підземних гірничорозвідувальних виробок дозволяється мати тимчасові склади ВМ з одним виходом за місткості складу не більше ніж 1т ВР;
під час будівництва метрополітену, спорудження тунелів і проведення геологічними організаціями підземних гірничорозвідувальних виробок відстань від найближчої комірки або камери до стовбура шахти, камер і виробок, у яких прокладено основні постачальні магістралі (водовідливні та вентиляційні труби, кабелі), та від виробок, що призначені для проходження людей, повинна бути не менше ніж 15 м;
за наявності в складі ВМ рейкових колій необхідно забезпечити їхню електроізоляцію від загальношахтних.
За проектом будівництва дозволяється з'єднувати виробки, в яких розташовані камери (комірки), з головними виробками меншою кількістю підвідних виробок за умов облаштування між сховищами і заїздами сталевих дверей, що локалізують вибух у сховищах.
Не можна розташовувати склади ВМ між виробками головних напрямків: уклонами, бремсбергами і ходками при них.
Загальна місткість підземного складу ВМ та місткість окремих камер (комірок) повинна бути визначена проектом будівництва. При цьому на вугільних шахтах місткість камери в складах ВМ камерного типу повинна бути не більшою ніж дві тони ВР, а місткість комірки в складах ВМ коміркового типу - не більшою ніж 400 кг ВР.
Граничнодопустима місткість окремої витратної камери в підземних виробках повинна становити не більше ніж дві тонни ВР і відповідної кількості ЗІ, а окремого дільничного пункту зберігання - не більше ніж одна тонна ВР і відповідної кількості ЗІ.
Усі виробки складу ВМ повинні мати неспалиме кріплення та бути побіленими. У стійких породах кріплення підвідних виробок необов'язкове.
Провітрювання складу ВМ необхідно здійснювати струменем свіжого повітря. Кількість повітря, що подається до складу ВМ, повинна забезпечувати його чотирикратний щогодинний обмін у всіх виробках.